1. Словник української мови в 11 томах

прищемити

ПРИЩЕМИ́ТИ, млю́, ми́ш; мн. прищемля́ть; док., перех. Затискуючи, зачиняючи або зачиняючись, придавити що-небудь (палець, руку і т. ін.).

Голова з-за порога визирнула.. Та знов і зникла [дівчина], і дверима хляпнула та й прищемила кінець запаски (Барв., Опов.., 1902, 217);

Лис злякався — скік з драбини, А вона йому на спину, — Прищемила хвіст (Стельмах, Жито.., 1954, 210).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. прищемити — прищеми́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. прищемити — -млю, -миш; мн. прищемлять; док., прищемляти, -яю, -яєш, недок., перех. Затискуючи, зачиняючи або зачиняючись, придавити що-небудь (палець, руку і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. прищемити — ПРИЩЕМИ́ТИ див. прищемля́ти. Словник української мови у 20 томах
  4. прищемити — прищеми́ти хвіст (хво́ста) кому, несхв. Обмежити чиїсь дії, поставити когось у невигідне, скрутне становище. Він давно мені хоче прищемити хвіст (М. Стельмах); Поставили на місце (хапугу), прищемили, як говориться, хвоста, щоб не був таким розумним (З журналу). Фразеологічний словник української мови