прищеплюватися

ПРИЩЕ́ПЛЮВАТИСЯ, юється, недок., ПРИЩЕПИ́ТИСЯ, ще́питься; мн. прище́пляться; док.

1. мед., вет. Викликати в організмі потрібну реакцію внаслідок прищеплювання.

Віспа прищепилася.

2. Зростатися з тканиною іншої рослини, надаючи їй або набуваючи нових якостей;

// Пристосовуватися до місцевих умов (про рослини); приживатися.

– Мені коштувало чимало праці культивувати тут цю рослину [кофе]. Але тепер вона вже добре прищепилася (Ю. Смолич);

* Образно. В київських краях Горпина гарно прищепилася і все відтягала своє повернення на Чернігівщину (Ю. Яновський).

3. перен. Укорінюватися, ставати звичним.

[Пархім:] Бачиш, як нескоро прищеплюється на селі усяка така новина, як читання, наприклад? (М. Кропивницький);

В селі пошана до старших прищеплюється ще з вербової колиски (М. Стельмах);

Сестра була освічена, любила літературу, театр, і це змалку прищепилося маленькому Жуковському (О. Іваненко).

4. тільки недок. Пас. до прище́плювати.