приют

ПРИЮ́Т, у, ч.

1. заст. Притулок (у 1 знач.).

[Терпилиха:] Тебе ж без приюту, молоду дитину, На кого оставлю, бідну сиротину? (І. Котляревський).

2. У Росії до 1917р. – доброчинний заклад для і самотніх незаможних.

– Вам треба б напитувати собі місце десь в лазаретах .. чи десь по приютах (І. Нечуй-Левицький);

У голові промайнули всі болі дитинства, образи сирітського приюту й штовхани в наймах (Ю. Яновський).