1. Словник української мови у 20 томах

приятель

ПРИ́ЯТЕЛЬ, я, ч.

Людина, з якою хто-небудь перебуває в дружніх, товариських стосунках; близький знайомий.

В 1840 році Тарас з поміччю приятелів надрукував свого першого “Кобзаря” (Панас Мирний);

Пам'ятати про цензуру раз у раз радить Пушкін у своїх листах до друзів і приятелів (М. Рильський);

По лукавих іскорках очей, що проблискують під кущами брів, Дорошенко впізнає свого давнього приятеля, невтомного на різні вигадки Тимофія Сухомлина (О. Гончар);

// Те саме, що друг.

Вірний приятель – то найбільший скарб (прислів'я);

Іван і собі став говорити, що нарід [народ] темний, що не знає, хто його ворог, а хто приятель (Н. Кобринська);

Одесити одразу знайомилися і в ту ж мить ставали приятелями навіки (В. Кучер).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. приятель — при́ятель іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. приятель — див. ДРУГ. Словник синонімів Караванського
  3. приятель — див. друг Словник синонімів Вусика
  4. приятель — [прийатеил'] -л'а, ор. -леим, м. (на) -леив'і/-л'у, мн. -л'і, -л'іў Орфоепічний словник української мови
  5. приятель — -я, ч. Людина, з якою хто-небудь перебуває в дружніх, товариських стосунках; близький знайомий. || Те саме, що друг. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. приятель — Борони мене, Боже, від приятеля, бо з ворогом, я дам собі раду. Охорони мене Боже від лукавого приятеля, бо від ворога я сам хороню себе. Задля нового приятеля, старого не кидай. Старого приятеля добре знаєш, а нового ні. Приповідки або українсько-народня філософія
  7. приятель — ДРУГ (людина, зв'язана з ким-небудь довірою, відданістю, спільними поглядами, переконаннями, на яку можна в усьому покластися), БРАТ розм., ДРУЗЯ́КА розм.; ДРУЖИ́ЩЕ розм. (у звертанні); КУНА́К (у кавказьких горців); ПОБРАТИ́М, КАМРА́Т діал. (перев. Словник синонімів української мови
  8. приятель — При́ятель, -ля, -леві, -лю! при́ятелі, -лів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. приятель — ПРИ́ЯТЕЛЬ, я, ч. Людина, з якою хто-небудь перебуває в дружніх, товариських стосунках; близький знайомий. В 1840 році Тарас з поміччю приятелів надрукував свого першого «Кобзаря» (Мирний, V, 1955, 312)... Словник української мови в 11 томах
  10. приятель — Приятель, -ля м. Другъ, пріятель. Поки щастя плужить, поти приятелі служить. Ном. № 2308. Коли ти, сестро, такий мені приятель, то зоставайся собі тут, а я поїду. Рудч. Ск. І. 126. Словник української мови Грінченка