приятель
Борони мене, Боже, від приятеля, бо з ворогом, я дам собі раду.
Охорони мене Боже від лукавого приятеля, бо від ворога я сам хороню себе.
Задля нового приятеля, старого не кидай.
Старого приятеля добре знаєш, а нового ні.
Коли хочеш позбутися приятеля, то позич йому гроші.
Бо коли зажадаєш звороту грошей, то це підкопає приязнь.
Ліпше сто приятелів, як один ворог.
З приятелями будеш жити, а з ворогом ні.
Напоминай приятеля в тайні, а величай прилюдно.
Значіння, як і сказано.
Приятельство, ідо старше, то сильніше.
Значіння, як і сказано.
Хто мій приятель: чи той, що зичить, чи той, що позичає?
Обох приязнь можемо утратити, бо один скаже віддати, а ми не приготовані, а від другого можемо зажадати і не буде приготований.
Вірний приятель, то найбільший скарб.
Бережи вірних приятелів.
Для приятеля нового не пускать старого.
Задля нового приятеля не позбувайся старого.
Приятелева вода лучча ворожого меду.
Бідна гостина у доброго приятеля краща, ніж розкішне прийняття у ворога.
Хто не хоче бути приятелем, той ворогом мусить.
Говорять нещирому приятелеві.
Значення в інших словниках
- приятель — при́ятель іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- приятель — див. ДРУГ. Словник синонімів Караванського
- приятель — див. друг Словник синонімів Вусика
- приятель — [прийатеил'] -л'а, ор. -леим, м. (на) -леив'і/-л'у, мн. -л'і, -л'іў Орфоепічний словник української мови
- приятель — -я, ч. Людина, з якою хто-небудь перебуває в дружніх, товариських стосунках; близький знайомий. || Те саме, що друг. Великий тлумачний словник сучасної мови
- приятель — ПРИ́ЯТЕЛЬ, я, ч. Людина, з якою хто-небудь перебуває в дружніх, товариських стосунках; близький знайомий. В 1840 році Тарас з поміччю приятелів надрукував свого першого “Кобзаря” (Панас Мирний)... Словник української мови у 20 томах
- приятель — ДРУГ (людина, зв'язана з ким-небудь довірою, відданістю, спільними поглядами, переконаннями, на яку можна в усьому покластися), БРАТ розм., ДРУЗЯ́КА розм.; ДРУЖИ́ЩЕ розм. (у звертанні); КУНА́К (у кавказьких горців); ПОБРАТИ́М, КАМРА́Т діал. (перев. Словник синонімів української мови
- приятель — При́ятель, -ля, -леві, -лю! при́ятелі, -лів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- приятель — ПРИ́ЯТЕЛЬ, я, ч. Людина, з якою хто-небудь перебуває в дружніх, товариських стосунках; близький знайомий. В 1840 році Тарас з поміччю приятелів надрукував свого першого «Кобзаря» (Мирний, V, 1955, 312)... Словник української мови в 11 томах
- приятель — Приятель, -ля м. Другъ, пріятель. Поки щастя плужить, поти приятелі служить. Ном. № 2308. Коли ти, сестро, такий мені приятель, то зоставайся собі тут, а я поїду. Рудч. Ск. І. 126. Словник української мови Грінченка