пробачати

ПРОБАЧА́ТИ¹, а́ю, а́єш, недок., ПРОБА́ЧИТИ, чу, чиш, док., що, кому і без дод.

Виявляючи поблажливість до кого-небудь, прощати щось; вибачати.

[Джонатан:] Сам Годвінсон казав, що коли ти покірно прийдеш, повний каяття і скрухи серця, – він тобі пробачить (Леся Українка);

Образи не пробачать [Гамалії], з двох слів у бійку лізуть (Григорій Тютюнник);

От тільки хліба немає, до сухарика забрали окупанти. Хай він [гість] уже пробачить (О. Гуреїв).

Вибача́й (дару́й, пробача́й) / ви́бач (подару́й, проба́ч) на [цьо́му (цім)] сло́ві <�Вибача́йте (дару́йте, пробача́йте) / ви́бачте (подару́йте, проба́чте) на [цьо́му (цім)] сло́ві> див. вибача́ти;

Проси́ти (проха́ти) / попроси́ти (попроха́ти) ви́бачення (проба́чення, ви́бачити, проба́чити) див. проси́ти;

Прошу́ проба́чити див. проси́ти.

◇ (1) Проба́чте / пробача́йте на [цьо́му (цім)] сло́ві <�Проба́чте / пробача́йте за гру́бий ви́слів> кому і без дод. – уживається як форма вибачення за вжиті в розмові різкі або непристойні слова.

– При війську держати жінок заборонено. Почнуть говорити, що отаман, пробач на слові, возиться з бабою (М. Старицький);

– А ще що ви будували? – допитується інженер .. – Ще ми, пробачте на слові, з Антошком нужник будували (М. Ю. Тарновський);

– А це не роман, Рито, а кохання, за яке я буду зубами гризтися. Рита журно похитала головою. – Аби вам пізніше, Броник, не довелося, пробачте за грубий вислів, лікті гризти (Ірина Вільде);

– Вночі, як його [Швейка] знову схопив ревматизм, він, пробачте на цім слові, почав співати австрійський гімн (С. Масляк, пер. з тв. Я. Гашека).

ПРОБАЧА́ТИ², а́ю, а́єш, недок., що і без прям. дод., діал.

Пророкувати.

Що юнаків жде на світі Поза стінами освіти – Шлях легкий чи темна доля, – Пробачать не наша воля (Я. Щоголів).