пробишака
ПРОБИША́КА, и, ч. і ж., діал.
Бешкетник, пустун.
Зараза непослуху розтікається .. по всій гетьманщині. Має себе той пробишака за зацного лицаря, узяв моду всіх повчати, ще й хоче привести його до одної спілки з правобережцями (Ю. Мушкетик).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me