пробка

ПРО́БКА, и, ж.

1. тільки одн., бот. Вторинна покривна тканина рослин, що міститься безпосередньо під корою або шкірою.

Пробка з'являється в товщі кори, починаючи з 3–4-річного віку, і потім вкриває стовбур міцним шаром (з наук. літ.);

// Матеріал, який одержують із вторинної покривної тканини коркового дуба.

Сучасна виноробна галузь широко використовує пробку для закупорування пляшок, бо інші матеріали для цих потреб не дуже приживаються (із журн.).

2. Загальне найменування затичок різного призначення (для закупорювання бочок, пляшок і т. ін.).

Я відтикаю зубами пробку – і в обличчя мені б'є незнайомий густий дух вина (І. Микитенко);

Набрав [Денис] у пляшку води, заткнув горлечко пробкою із трави (Григорій Тютюнник);

В лабораторії застосовують пробки: скляні, коркові, гумові (з наук.-попул. літ.);

* У порівн. Вадик, як пробка, вилетів на поверхню, зовсім не в тому місці, де його чекали, а майже на другому березі ставка (Ю. Збанацький);

Відчиняються з гуркотом двері, з яких пробкою вилітає Круть. Вигляд украй розгублений (О. Підсуха);

// Певний предмет, яким затикають, затуляють який-небудь отвір в апаратах, приладах, мартенівських печах і т. ін.

Діставши з кишені пробку радіатора, він ніяково покрутив її в руках і несміло простяг Василеві (О. Довженко);

Розливальник з усієї сили натиснув на важіль, піднімаючи пробку, що сидить на вогнетривкому стрижні (В. Собко).

3. Те, що загороджує доступ, прохід куди-небудь, заважаючи дії, функціонуванню чогось.

Раптом почув [Дорош], що в його вухах ніби щось тріснуло, ніби хтось вибив звідти тверді пробки, і він почув гуркіт (Григорій Тютюнник);

// перен., розм. Скупчення кого-, чого-небудь, що запруджує прохід, проїзд і т. ін., заважаючи рухові.

Цілий день тривав суд. І весь день біля сільбуду товкотнеча, а на ґанку і в дверях – пробка (А. Головко);

Пробка попереду розсоталася, шофер сів за руль, і машина рушила (Л. Первомайський).

4. Один із видів електричних запобіжників.

Дружки захоплювались механічною майстернею. Через те захоплення вона простоювала кожного разу .. коли не один, то другий вмудрявся перепалити пробки (Ю. Збанацький);

– Ого! Отакий дріт залишаєте в пробці? Згорить колись і хата ваша, і хазяйство, – говорив Віктор (П. Автомонов).

◇ Наступа́ти / наступи́ти на про́бку (ко́рок, ко́рка) див. наступа́ти;

(1) Як про́бка, зі сл. дурний – дуже дурний.