проблиск

ПРО́БЛИСК, у, ч.

1. Слабкий блиск, спалах, світіння, що з'являються на короткий час.

Проблиски світла спочатку такі бліді й тихі, чимдалі розросталися, потужніли (М. Коцюбинський);

В проблисках передранку повільно мерхнули зорі (М. Трублаїні);

// Те саме, що ві́дблиск 1.

Проблиск огню з печі кидався на зігнену його сидячу постать (Н. Кобринська);

// Невелика світла ділянка на темному тлі.

Висоцький натиснув на кнопку електричного дзвінка. Вийшла чорнява, з проблисками сивини в пишному волоссі жінка (Д. Ткач).

2. перен. Непевний, ледве відчутний прояв розуму, почуття, бажання і т. ін.

Говорити порядно Борис не вмів, але зате в його відповідях учитель бачив розум і проблиски власної думки (І. Франко);

Певно, був це останній проблиск надії, що підвів на мить напівмертву людину (З. Тулуб);

// перен. Початкові, ледве помітні, нечітко виявлені ознаки чого-небудь.

– Це .. проблиски майбутньої моєї сатири на стовпів нашої милої України – Русі, – сказав Іван [Франко] (П. Колесник);

У роки, проведені в семінарії, Котляревський виявляє перші проблиски поетичного таланту (з навч. літ.);

Жадібно ловить вона її [дитини] усмішку і перші проблиски свідомості (З. Тулуб).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me