1. Словник української мови у 20 томах

пробубоніти

ПРОБУБОНІ́ТИ, ню́, ни́ш, док.

1. що і без прям. дод. Невиразно, нерозбірливо промовити що-небудь; пробурмотіти.

– Одчепись, Охріме, не займай мене! – пробубонів спросоння Струк (Б. Грінченко);

Враз розм'як Казанок, ніби осів, як опара в діжі, – щось невиразне пробубонів (Є. Кротевич);

// безос.

– Перегін пустий! – Неув'язка вийшла .. Буде заплачено, – пробубоніло з будки (О. Гончар);

// Монотонно, неголосно прочитати що-небудь.

Помічник капітана витягнув книжечку і пробубонів коротку молитву (Мирослав Ірчан).

2. Почутися, долинути (про голос).

Про що саме говорили Осокін з Надею, не було чути. Пробубонів його голос, потім долинув короткий сміх (Д. Ткач).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пробубоніти — пробубоні́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. пробубоніти — див. сказати Словник синонімів Вусика
  3. пробубоніти — -ню, -ниш, док. 1》 перех. і без додатка. Невиразно, нерозбірливо промовити що-небудь; пробурмотіти. || безос. || Монотонно, неголосно прочитати що-небудь. 2》 неперех. Почутися, долинути (про голос). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. пробубоніти — БУРМОТА́ТИ (БУРМОТІ́ТИ) (говорити тихо і невиразно, нерозбірливо), БУРКОТА́ТИ (БУРКОТІ́ТИ) розм., БУРЧА́ТИ розм., МИ́МРИТИ розм., ХАРАМА́РКАТИ (ХАМА́РКАТИ) розм. рідше; МУРМОТА́ТИ (МУРМОТІ́ТИ) розм., МУРКОТА́ТИ (МУРКОТІ́ТИ) розм., МУРЧА́ТИ розм. Словник синонімів української мови
  5. пробубоніти — ПРОБУБОНІ́ТИ, ню́, ни́ш, док. 1. перех. і без додатка. Невиразно, нерозбірливо промовити що-небудь; пробурмотіти. — Одчепись, Охріме, не займай мене! — пробубонів спросоння Струк (Гр. Словник української мови в 11 томах
  6. пробубоніти — Пробубоніти, -ню, -ниш гл. Пробормотать. «Е, як би була!» — пробубонів Кобза. Стор. МПр. 84. Словник української мови Грінченка