1. Словник української мови у 20 томах

пробубніти

ПРОБУБНІ́ТИ, ню́, ни́ш, док., що і без дод.

Те саме, що пробубоні́ти.

– Йой, а я тебе й не побачила. Ти чого йдеш по снігу? – Так мені коротша дорога, – пробубнів [Василько] під ніс (А. Турчинська).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пробубніти — пробубні́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. пробубніти — див. сказати Словник синонімів Вусика
  3. пробубніти — -ню, -ниш, док., перех. і без додатка. Те саме, що пробубоніти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. пробубніти — БУРМОТА́ТИ (БУРМОТІ́ТИ) (говорити тихо і невиразно, нерозбірливо), БУРКОТА́ТИ (БУРКОТІ́ТИ) розм., БУРЧА́ТИ розм., МИ́МРИТИ розм., ХАРАМА́РКАТИ (ХАМА́РКАТИ) розм. рідше; МУРМОТА́ТИ (МУРМОТІ́ТИ) розм., МУРКОТА́ТИ (МУРКОТІ́ТИ) розм., МУРЧА́ТИ розм. Словник синонімів української мови
  5. пробубніти — ПРОБУБНІ́ТИ, ню́, ни́ш, док., перех. і без додатка. Те саме, що пробубоні́ти. — Йой. а я тебе й не побачила. Ти чого йдеш по снігу? — Так мені коротша дорога, — пробубнів [Василько] під ніс (Турч., Зорі.., 1950, 156). Словник української мови в 11 томах