1. Словник української мови у 20 томах

провина

ПРОВИ́НА, и, ж.

Те саме, що вина́ 1.

Мені було дуже ніяково. Я почував, що вчинив якусь провину, наробив клопоту мамі й татові (І. Нечуй-Левицький);

Колись за невласні провини Цурались мене і кляли (І. Франко);

Арапников упіймався на фальсифікації цифр спостережень. Це була серйозна провина (М. Трублаїні);

Гризе його думка, тривога, що, можливо, є частка і його провини в тому, що сталось (О. Гончар);

Великою мірою провина за прорив у цій [дитячої літератури] галузі падає не тільки на письменників (О. Донченко);

// Помилка, прорахунок у чому-небудь.

– Шкода, що раніше не поставили твій звіт. Наша провина! (О. Донченко);

// Негативна риса, недолік, вада; порок.

Коли єство моє ліпив творець із глини, Зарані відав він про всі мої провини (В. Мисик);

Добре серце не провина, А скоріше навпаки (С. Воскрекасенко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. провина — прови́на іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. провина — див. ВИНА; П. гріх, вада, недолік, зап. порок. Словник синонімів Караванського
  3. провина — [провина] -ние, д. і м. -н'і Орфоепічний словник української мови
  4. провина — -и, ж. Те саме, що вина 1). || Помилка, прорахунок у чому-небудь. || Негативна риса, недолік, вада; порок. Загладжувати провину. Спокутувати провину. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. провина — споку́тувати / споку́тати (свою́) вину́ ((свою́) прови́ну, (свої́) гріхи́). Намагатися добрими ділами, доброю поведінкою заслужити прощення за що-небудь. — О ні, прошу, я сам спокутую свою провину! Не турбуйтесь, я не нароблю вам безладу (В. Фразеологічний словник української мови
  6. провина — ВА́ДА (негативна ознака кого-, чого-небудь; те, що є невигідним, незручним для когось), НЕДО́ЛІК, ХИ́БА, ДЕФЕ́КТ книжн., МІ́НУС книжн., ГАНДЖ розм., ПОРО́К розм., ПРОГА́ЛИНА рідше, ПРОВИ́НА рідше, БОЛЯ́ЧКА розм. рідше, НЕДОСТА́ЧА розм. Словник синонімів української мови
  7. провина — Прови́на, -ни; -ви́ни, -ви́н Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. провина — ПРОВИ́НА, и, ж. Те саме, що вина́ 1. Мені було дуже ніяково. Я почував, що вчинив якусь провину, наробив клопоту мамі й татові (Н.-Лев., VI, 1966, 100); Колись за невласні провини Цурались мене і кляли (Фр. Словник української мови в 11 томах
  9. провина — Провина, -ни ж. Вина, проступокъ. АД. II. 62. За яку провину у холодну посадили його? Н. Вол. у. То се вони караються у його за провину, за гордощі без міри. К. Іов. 79. ум. провинка, прови́нонька. А за тоту провиноньку Бог би тя скарав. Гол. І. 294. Словник української мови Грінченка