провина

ВА́ДА (негативна ознака кого-, чого-небудь; те, що є невигідним, незручним для когось), НЕДО́ЛІК, ХИ́БА, ДЕФЕ́КТ книжн., МІ́НУС книжн., ГАНДЖ розм., ПОРО́К розм., ПРОГА́ЛИНА рідше, ПРОВИ́НА рідше, БОЛЯ́ЧКА розм. рідше, НЕДОСТА́ЧА розм. рідше, НЕДОГО́ДА розм. рідко. Велика вада юності — впертість (П. Дорошенко); Одна з основних вад картоплі — здатність темніти в очищеному стані (з газети); Чужі недоліки завжди більшими здаються (М. Стельмах); У кожного працівника є свої хиби й мінуси в роботі (з газети); Єсть деякі дефекти в тому знімку (Леся Українка); Найбільший ґандж щодо роботи має (Мина) велику нехіть (О. Гончар); Формалізм і верхоглядство в роботі — порок (з журналу); Ми законно пишаємося здобутками літератури. Але при цьому не можна закривати очі на її огріхи, прогалини (з газети); Добре серце не провина, А скоріше навпаки (С. Воскрекасенко); — Знаєш, Ганю, яка в тебе недостача?.. В тобі нема ні кришки гордощів (І. Нечуй-Левицький); — Ваш татечко.. почав мене день у день догризати тою службою.. та розмальовувати перед очима всі її недогоди (І. Франко).

ВИНА́ (причетність кого-небудь до негативного вчинку або злочину), ПРОВИ́НА, ГРІХ, ПРОВИ́ННІСТЬ рідко, ПРО́ГРІХ заст., ПРИЧИ́НА заст. Винуватих не було. Одні скидали вину на других, а ті на інших (М. Коцюбинський); Одсиділи парубки день в холодній за свою провину (І. Нечуй-Левицький); Чула ж вона, що він взагалі охочий зводити дурненьких дівчат і вже не один такий гріх має на своєму сумлінні (В. Козаченко); Вона вже простила недавно синову провинність (Панас Мирний); — Не озветься (коханий) до своєї Любої дівчини, — Він німий лежить, холодний З моєї причини (Леся Українка).

ПО́МИ́ЛКА (неправильність у діях, вчинках і т. ін.), ХИ́БА, ПОГРІ́ШНІСТЬ, ПО́ХИБКА розм., ПРОВИ́НА розм., ЛЯ́ПСУС книжн. розм., АБЕРА́ЦІЯ книжн., БЛУД діал.; НЕТО́ЧНІСТЬ, УПУЩЕННЯ, ЗА́БЛУД (ЗАБЛУ́ДА) розм. (неправильна думка, відхилення від істини, норми); ОПИ́СКА, О́ГРІ́Х (у тексті). Я ще не знав правил і тому, як мені здавалось, не робив помилок (О. Довженко); Багато хиб, доробку надто мало Я залишаю по своїм житті, І тільки тим не вартий я докору, Що сам себе засуджую суворо (М. Рильський); Очі його світилися тихою радістю, коли говорив: "Здається, в сьогоднішньому номері — жодної похибки" (С. Журахович); — Шкода, що раніше не поставили твій звіт. Наша провина! (О. Донченко); Він почував, що справді зробив ляпсус, не подумавши про присутність управителя (І. Кулик); Через своєрідну аберацію внутрішнього зору лікпомові уявлялось, що він чимраз вище підноситься над людьми (В. Підмогильний); І кождий блуд слізьми я полоскав, І топтано мене, і гнано, й клято (І. Франко); — Коли є в моїх словах неточність яка, поправте (А. Головко); Цей храм, цей свідок заблуду людського, Бездушная будова, що звели Такі ж, як я, створіння ефемерні, І той переживе віків багато (В. Самійленко); Кожна описка Толстого — це вже деталь творчого життя одного з російських геніїв (О. Кундзич); Свої рідкі огріхи мовні Мирослава намагалася виправляти сама (І. Волошин). — Пор. 1. недо́гляд.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. провина — прови́на іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. провина — див. ВИНА; П. гріх, вада, недолік, зап. порок. Словник синонімів Караванського
  3. провина — [провина] -ние, д. і м. -н'і Орфоепічний словник української мови
  4. провина — -и, ж. Те саме, що вина 1). || Помилка, прорахунок у чому-небудь. || Негативна риса, недолік, вада; порок. Загладжувати провину. Спокутувати провину. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. провина — ПРОВИ́НА, и, ж. Те саме, що вина́ 1. Мені було дуже ніяково. Я почував, що вчинив якусь провину, наробив клопоту мамі й татові (І. Нечуй-Левицький); Колись за невласні провини Цурались мене і кляли (І. Словник української мови у 20 томах
  6. провина — споку́тувати / споку́тати (свою́) вину́ ((свою́) прови́ну, (свої́) гріхи́). Намагатися добрими ділами, доброю поведінкою заслужити прощення за що-небудь. — О ні, прошу, я сам спокутую свою провину! Не турбуйтесь, я не нароблю вам безладу (В. Фразеологічний словник української мови
  7. провина — Прови́на, -ни; -ви́ни, -ви́н Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. провина — ПРОВИ́НА, и, ж. Те саме, що вина́ 1. Мені було дуже ніяково. Я почував, що вчинив якусь провину, наробив клопоту мамі й татові (Н.-Лев., VI, 1966, 100); Колись за невласні провини Цурались мене і кляли (Фр. Словник української мови в 11 томах
  9. провина — Провина, -ни ж. Вина, проступокъ. АД. II. 62. За яку провину у холодну посадили його? Н. Вол. у. То се вони караються у його за провину, за гордощі без міри. К. Іов. 79. ум. провинка, прови́нонька. А за тоту провиноньку Бог би тя скарав. Гол. І. 294. Словник української мови Грінченка