проводир

ПРОВОДИ́Р, я, рідко ПРОВО́ДА́Р, прово́даря́, ч.

1. Те саме, що провідни́к 1.

На містку ждуть проводирі по горах (І. Нечуй-Левицький);

Доля не балувала його.., пустила в світ без проводиря (В. Гжицький);

Де є камінь такий на шляху, щоб на нього не збили ми ноги? Чи бував нам проводар такий, щоб не вів манівцем, без дороги? (Леся Українка);

Сивий кобзар сидів на мурі під одним зазубнем спиною до валів і розпитував у свого проводаря й у других хлоп'ят, що робиться у пригороді й навкруги (М. Старицький);

* У порівн. – Начепив [Кабашний] через плече торбу з ласощами, іде по ярмарку, як проводир (О. Гончар).

2. Те саме, що ватажо́к 1.

В боротьбі проти феодально-кріпосницького і національного гніту українське селянство висунуло таких народних проводирів, як Залізняк, Довбуш, Кармелюк та ін. (з наук. літ.);

Пісістрат, проводар мужовладний, На колісницю зійшов і, віжки тримаючи міцно, Хльоснув по конях бичем, і вони залюбки полетіли Полем (Борис Тен, пер. з тв. Гомера).

3. перен. Передова людина свого часу, яка користується авторитетом і має вплив на інших; керівник.

Вона головний організатор, проводир і радник (Остап Вишня);

Вона як вірна тінь пішла за тим, Хто був проводарем “Італії нещасній” (Леся Українка).

4. Те саме, що ватажо́к 3.

Найстарший цап – проводир стада – мекнув тривожно і скочив убік (В. Гжицький);

Вишикувані гострим кутом, крило в крило, точно відтворюючи кожен рух проводиря, летіли на південь могутні птиці (В. Собко).