провіювати

ПРОВІ́ЮВАТИ, юю, юєш і ПРОВІВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРОВІ́ЯТИ, і́ю, і́єш, док.

1. що і без прям. дод. Рухатися (про повітря); віяти.

Воздух весняний [повітря весняне] провіває, а мене обгортає туга за людьми, за життям! (О. Кобилянська);

Як прийде отара, то й не впізнають вівці свого водопою: де вчора місили багно, сьогодні стало сухо та чепурно, а скособочену сталеву їхню ринву хтось підважив, підняв, аж вітерець тепер попід нею провіває... (О. Гончар);

Вітерець ані провіє – повітря гаряче стоїть на одному місці (Панас Мирний);

// Обдавати подувом рухомого повітря.

Проти вітру пасе череду пастух. Вітер освіжа тварину, провіва... (К. Гордієнко);

Надворі хворому полегшало. Різкий вітер провівав благенькі ноші (Я. Качура);

// чим і без дод., безос. Продувати протягом.

В сінях камениці було холодно, провівало (І. Франко).

2. що і без прям. дод. Подувом рухомого повітря очищати зерно від полови й сміття.

А он господар на тоці Весь день без втоми і без тями Із сином промахав ціпами, Провіяв намолот і власним Очам не вірить (І. Франко);

Наставив [Нагнибіда] руку, полови гребнув і провіяв над долонею (А. Головко);

Молотили хліб ціпами, зерно провіювали лопатами (з мемуарної літ.);

Зволожене насіння підсушують, перелопачують, провіюють і розстеляють тонким шаром у відповідно обладнаних зерносховищах (з наук. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. провіювати — прові́ювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. провіювати — -юю, -юєш і провівати, -аю, -аєш, недок., провіяти, -ію, -ієш, док. 1》 перех. і неперех.Рухатися (про повітря); віяти. || Обдавати подувом рухомого повітря. || чим і без додатка, безос. Продувати протягом. 2》 перех. і без додатка. Подувом рухомого повітря очищати зерно від полови й сміття. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. провіювати — ВІ́ЯТИ (про повітря — рухатися), ПОВІВА́ТИ, ДУ́ТИ, ПОДУВА́ТИ, ПОДИХА́ТИ, ПОДИ́ХУВАТИ, ДИ́ХАТИ, ПРОВІВА́ТИ, ПРОВІ́ЮВАТИ, ПРОДУВА́ТИ, ПРОДИМА́ТИ, ДМУ́ХАТИ, ЗАВІВА́ТИ, ЗАДУВА́ТИ, ЗАДИМА́ТИ, ТЯГТИ́, ТЯГНУ́ТИ, ПОТЯГА́ТИ (ПОТЯ́ГУВАТИ), ВІ́ЯТИСЯ рідше... Словник синонімів української мови
  4. провіювати — ПРОВІ́ЮВАТИ, юю, юєш і ПРОВІВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРОВІ́ЯТИ, і́ю, і́єш, док. 1. перех. і неперех. Рухатися (про повітря); віяти. Воздух весняний [повітря весняне] провіває, а мене обгортає туга за людьми, за життям! (Коб. Словник української мови в 11 томах