прогнаний

ПРО́ГНАНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до прогна́ти 1, 2.

Я дуже зачудувався, побачивши між ними [робітниками] прогнаного вчора муляра (І. Франко);

// у знач. прикм.

Прогнана селянська сім'я;

// у знач. ім. про́гнаний, ного, ч. Той, кого звільнили з роботи, з посади і т. ін.

“Що, як проженуть бува?” – думав він. – “О сором! сором! на все місто, на весь повіт, на всю губерню! Прогнаний, все рівно [однаково] що штемпльований [штемпельований]!” (Панас Мирний);

Нагнавши одного, вони [підмайстри] – зараз же надиблють [надибають] чотирьох, що ще й напрошуватись будуть на місце прогнаного (І. Франко);

// про́гнано, безос. пред.

Коли ж юнацьких літ бурхливих Прийшла Євгенію пора, Пора надій і мук щасливих, – Француза прогнано з двора (М. Рильський, пер. з тв. О. Пушкіна);

Судді тебе [мужика] й закони зап'ятнали, Тюрма підтяла вік твій молодий, Проступки й горе мисль твою підтяли, І прогнано тебе з-поміж людий [людей] (І. Франко).