прогнаний

ПРО́ГНАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до прогна́ти 1, 2.

Я дуже зачудувався, побачивши між ними [робітниками] прогнаного вчора муляра (Фр., І, 1955, 228);

// У знач. прикм.

В нас [відділі революційного війська] були відомості, що в замку, під проводом молодої княжни, близької подруги прогнаної царської сім’ї, працюють головні вороги революції (Ірчан, II, 1958, 40);

// у знач. ім. про́гнаний, ного, ч. Той, кого звільнили з роботи, з посади і т. ін.

«Що, як проженуть бува?» — думав він. — «О сором! сором! на все місто, на весь повіт, на всю губерню! Прогнаний, все рівно що штемпльований [штемпельований]!» (Мирний, І, 1954, 162);

Нагнавши одного, вони [підмайстри] — зараз же надиблють [надибають] чотирьох, що ще й напрошуватись будуть на місце прогнаного (Фр., І, 1955, 227);

// про́гнано, безос. присудк. сл.

Коли ж юнацьких літ бурхливих Прийшла Євгенію пора, Пора надій і мук щасливих, — Француза прогнано з двора (Пушкін, Є. Онєгін, перекл. Рильського, 1949, 323);

Судді тебе [мужика] й закони зап’ятнали, Тюрма підтяла вік твій молодий, Проступки й горе мисль твою підтяли, І прогнано тебе з-поміж людий [людей] (Фр., XIII, 1954, 406).