прогонич
ПРОГО́НИЧ, а, ч.
Залізний прут для замикання віконниць, дверей, воріт; болт.
Там, у однім вікні, грюкнув прогонич – і розчинилася віконниця (Панас Мирний);
Вікно в кімнаті зачинене віконницею, замкнене на прогонич (С. Скляренко);
Майборода на ніч замикав двері подвійними прогоничами (В. Собко);
Півторак зриває прогонича з окованих воріт стайні, і вони, поскрипуючи на масивних кунах, розчиняються навстіж (М. Стельмах);
Прогонич – кріпильна деталь, як правило, це стрижень із шестигранною або квадратною головкою й різьбою для нагвинчування гайки (з навч. літ.);
* У порівн. Десятки кулаків садять, б'ють у двері, закладені зовні, як прогоничем, товстим ломом (О. Гончар).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- прогонич — прого́нич іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- прогонич — Шворінь, швірень, сов. болт. Словник синонімів Караванського
- прогонич — -а, ч. Залізний прут для замикання віконниць, дверей, воріт. Великий тлумачний словник сучасної мови
- прогонич — ПРОГО́НИЧ (залізний прут для замикання віконниць, дверей, воріт), БОЛТ рідше. На брамі в кільці грубого залізного прогонича висів важкий замок (В. Собко); Старі, але міцні двері з вилежаного дуба взято на залізні болти (В. Кучер). Словник синонімів української мови
- прогонич — ПРОГО́НИЧ, а, ч. Залізний прут для замикання віконниць, дверей, воріт. Там, у однім вікні, грюкнув прогонич — і розчинилася віконниця (Мирний, І, 1954, 318); Вікно в кімнаті зачинене віконницею, замкнене на прогонич (Скл. Словник української мови в 11 томах
- прогонич — Балка у дерев'яних зрубах. Архітектура і монументальне мистецтво
- прогонич — Прого́нич, -ча м. Желѣзный болтъ, которымъ запираются ставни. З прогонича зуздрів дірку. Г.-Арт. (О. 1861. III. 107). Словник української мови Грінченка