продиратися

ПРОДИРА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ПРОДЕ́РТИСЯ, ПРОДРА́ТИСЯ, деру́ся, дере́шся; мин. ч. проде́рся, лася, лося і продра́вся, дра́лася, лося; док., розм.

1. Прориватися, розриватися наскрізь; проношуватися до дірок.

Раз став він Свиту надягать, Аж дивиться – рукава вже продрались (Л. Глібов);

[Голос:] Дядьку! Мішок продрався, гроші он по дорозі сиплються (С. Васильченко).

2. З труднощами, долаючи перешкоди, протискуватися куди-небудь.

Часом їй доводилось продиратися через таку гущину, що вона ледве пролазила поміж жовтими стінами (М. Коцюбинський);

Продершись рвучко між гілляк, На стежку вискочив хижак (М. Бажан);

Продравшись крізь зарослі ліщини та ялівника, вони опинилися на відкритій сонцю просторій галявині (С. Чорнобривець);

// Ламаючи опір, проходити, пробиватися куди-небудь.

Від Умані група, в якій воював Бармаш, продиралася на схід по території, захопленій і забитій ворожими військами (В. Козаченко);

Народу сила, ледве продерешся, так я держусь за панича, як сліпий за поводатаря (О. Стороженко);

// перен. Проникати або просочуватися через що-небудь, шар чогось і т. ін.

Її лице вкрилось плямистим рум'янцем, на носі виступили краплини поту, продершись крізь густий шар помади і пудри (В. Гжицький).

3. перен. Долинати крізь що-небудь (про звуки).

Тоненький голос [скрипки] продирався насилу крізь грубий гамір голосів, тупіт і шолопання ніг (О. Кобилянська);

Пісня ринула вгору, продиралась крізь колючий дріт, туди, на волю (В. Козаченко);

Ще не затихло збуджене шумовиння [оплесків], коли з радіоприймача продерся хльосткий голос коментатора (І. Волошин).

4. тільки недок. Пас. до продира́ти.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

продиратися

Значення в інших словниках