1. Словник української мови у 20 томах

продовження

ПРОДО́ВЖЕННЯ, я, с.

1. Дія за знач. продо́вжити і продо́вжувати, продо́вжитися і продо́вжуватися.

Продовження розмови Сергій не чув (О. Гуреїв);

Другого дня суду Грибовський відповідав на всі запитання прокурора з особливою жадібною поспішливістю .. В кожному запитанні він вбачав продовження життя (О. Довженко).

2. Частина чого-небудь, що продовжує його.

Листів Вартового я читала всього два .. Оце, їхавши сюди, .. питала .. продовження їх та й не допиталась (Леся Українка);

Двоє вікон від вулиці, двоє дивляться на порожнє, поросле рідким споришем і пирієм подвір'я. Далі – двері; за ними – ще одні – у хлів, який є продовженням хати (В. Козаченко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. продовження — продо́вження іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. продовження — [продоўжеин':а] -н':а, р. мн. -еин' Орфоепічний словник української мови
  3. продовження — -я, с. 1》 Дія за знач. продовжити і продовжувати, продовжитися і продовжуватися. 2》 Частина чого-небудь, що продовжує його. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. продовження — Продо́вження, -ння, -нню Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. продовження — ПРОДО́ВЖЕННЯ, я, с. 1. Дія за знач. продо́вжити і продо́вжувати, продо́вжитися і продо́вжуватися. Продовження розмови Сергій не чув (Гур., Друзі.. Словник української мови в 11 томах