продовження
ПРОДО́ВЖЕННЯ, я, с.
1. Дія за знач. продо́вжити і продо́вжувати, продо́вжитися і продо́вжуватися.
Продовження розмови Сергій не чув (Гур., Друзі.., 1959, 29);
Другого дня суду Грибовський відповідав на всі запитання прокурора з особливою жадібною поспішливістю.. В кожному запитанні він вбачав продовження життя (Довж., І, 1958, 380).
2. Частина чого-небудь, що продовжує його.
Листів Вартового я читала всього два.. Оце, їхавши сюди,.. питала.. продовження їх та й не допиталась (Л. Укр., V, 1956, 94);
Двоє вікон від вулиці, двоє дивляться на порожнє, поросле рідким споришем і пирієм подвір’я. Далі — двері; за ними — ще одні — у хлів, який є продовженням хати (Коз., Сальвія, 1959, 6).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- продовження — продо́вження іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- продовження — [продоўжеин':а] -н':а, р. мн. -еин' Орфоепічний словник української мови
- продовження — -я, с. 1》 Дія за знач. продовжити і продовжувати, продовжитися і продовжуватися. 2》 Частина чого-небудь, що продовжує його. Великий тлумачний словник сучасної мови
- продовження — ПРОДО́ВЖЕННЯ, я, с. 1. Дія за знач. продо́вжити і продо́вжувати, продо́вжитися і продо́вжуватися. Продовження розмови Сергій не чув (О. Гуреїв); Другого дня суду Грибовський відповідав на всі запитання прокурора з особливою жадібною поспішливістю .. Словник української мови у 20 томах
- продовження — Продо́вження, -ння, -нню Правописний словник Голоскевича (1929 р.)