1. Словник української мови у 20 томах

прозваний

ПРО́ЗВАНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до прозва́ти.

Обернувшись, я побачив кореспондента Нестора Журбу, прозваного в редакції Нестором-літописцем. Справді, він більше виправдував назвисько, ніж своє законне прізвище (Л. Дмитерко);

У кінці Х – на початку XI ст. .. срібні монети випустив у Новгороді син Володимира Ярослав, прозваний пізніше Мудрим (з наук.-попул. літ.);

// про́звано, безос. пред.

Глянув [знахар] – і Денис одразу зрозумів, за що Гостроглядом його прозвано: такий у його погляд, що як зирне, то так тебе й пройме всього (Б. Грінченко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. прозваний — про́званий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. прозваний — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до прозвати. || прозвано, безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. прозваний — ПРО́ЗВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до прозва́ти. Обернувшись, я побачив кореспондента Нестора Журбу, прозваного в редакції Нестором-літописцем. Справді, він більше виправдував назвисько, ніж своє законне прізвище (Дмит. Словник української мови в 11 томах