прозвище
ПРО́ЗВИЩЕ, а, с., діал.
Прізвисько.
[Неріса:] Ні, ні, я не повинна забувати, що ти зробив людиною мене, “маленьку мавпочку з Танагри”. [Антей:] Годі! Я не люблю, як ти таке говориш, і прозвища того я не терплю (Леся Українка);
Ніхто у всій школі не мав стільки прозвищ, як присадкуватий, кругловидий Василь Грищук (С. Васильченко);
Не забула [Солоха] свого любого, коханого москаля, хоч не спитала вона ні його ймення, ні його прозвища (Панас Мирний).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- прозвище — -а, с., діал. Прізвисько. Великий тлумачний словник сучасної мови
- прозвище — ПРО́ЗВИЩЕ, а, с., діал. Прізвисько. [Неріса:] Ні, ні, я не повинна забувати, що ти зробив людиною мене, «маленьку мавпочку з Танагри». [Антей:] Годі! Я не люблю, як ти таке говориш, і прозвища того я не терплю (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах