прокатувати

ПРОКА́ТУВАТИ¹, ую, уєш, недок., ПРОКАТА́ТИ, а́ю, а́єш, док.

1. кого. Возити когось на чому-небудь або в чомусь для розваги, на прогулянку; катати.

Офіцери налагодили санки, позапрягали тройки коней, з мальованими дугами, з брязкалами, з дзвониками, і раз по обіді позабирали всіх знайомих міських дам і повезли прокатувати в ліс (І. Нечуй-Левицький);

– Ось я куплю мотоцикла, а ти візьмеш і прокатаєш її у Новоселицю чи й до Тернової (В. Кучер).

2. рідко. Швидко проїжджати повз кого-, що-небудь.

3. кого, перен., розм. Гостро критикувати когось привселюдно, на зборах, у пресі тощо; протягувати.

Прокатати в газеті.

4. тільки док., кого. Катати якийсь час.

ПРОКА́ТУВАТИ², ую, уєш, недок., ПРОКАТА́ТИ, а́ю, а́єш, док., що.

1. Вирівнювати, розгладжувати за допомогою котка;

// Уторовувати, роблячи гладким, рівним (про шлях).

Коні бігли дружно. Польова дорога була рівненька, добре уторована, ніби її важкими котками прокатали (з наук. літ.).

2. спец. Обтискувати і витягувати щось за допомогою обертових валків.

Скло відливають, прокатують, пресують, витягують. З нього роздувають вироби, як мильні пузирі (з наук.-попул. літ.).

3. спец. Обробляти метал або металевий сплав пропусканням між обертовими валками прокатного стану.

Метал можна прокатувати як в гарячому, так і в холодному стані (з навч. літ.);

Прокатники прокатали напругі, тверді листи (Я. Шпорта);

Добре відомо, що зливки металів можна прокатати у лист такий тонкий, що збоку його буде майже не видно (з наук.-попул. літ.).