прокашлюватися

ПРОКА́ШЛЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., ПРОКА́ШЛЯТИСЯ, яюся, яєшся, док.

1. Кашляючи, очищати горло від чого-небудь зайвого; відкашлюватися.

Кашель б'є, підкида його, перевертає з місця на місце і, мов загородило чим горло, аж рве, аж кривава слина виступає на опалені смагою уста, – а прокашлятись, не прокашлюється (Панас Мирний);

Зал дуже уважно і напружено слухав. Хіба що стримано, в кулак прокашлюється хтось (А. Головко);

Тиша. Хтось прокашлятись хотів, та на його цитькнули, і той проковтнув кашель (М. Куліш);

// Злегка покашлюючи, прочищати горло перед говорінням, співом і т. ін.

Красива Катерина Бурдейна .. на мить зупиняється, загортає під хустку коси, коротко прокашлюється, облизує язиком спечені вуста й починає: – Ой, за двором, за двором... (В. Бабляк);

Він бачить, як його двійник .. розгортає довгий аркуш рукописної вклейки, прокашлюється і починає читати (П. Колесник);

Інспектор прокашлявся й почав читати протокол (С. Васильченко);

Склянки наповнені. Гулька прокашлявся, почав виголошувати тост (М. Ю. Тарновський).

2. тільки док. Закінчити кашляти.

Аж коли прокашлявся [Ковалів], – о, це був нервовий кашель, який означав, що завтра він лежатиме цілий день розбитий, ніби прокатаний залізним котком, – то все ж сказав: – Ота теорія мені відома (М. Чабанівський).