1. Словник української мови у 20 томах

прокид

ПРО́КИД, у, ч., заст., поет.

Дія за знач. проки́нутися, прокида́тися.

День – не день, а тяжкий прокид серед ночі. Життя – домовина темна та німа (П. Грабовський);

Вона сьогодні нібито зо сну Прокинулась, та радості немає У прокиді (М. Рильський);

* У порівн. [Дієго:] Величний Схід! Мільйонів рух у сяйві легендарнім, Мов прокид для нового. Крізь туман Газетних байок раптом він у космос Ракету кида і дивує світ То подвигом, то думкою пророка (І. Муратов).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. прокид — про́кид іменник чоловічого роду рідко Орфографічний словник української мови
  2. прокид — Пробудження, у фр. просип; (не остаточний) напівсон, у фр. просоння. Словник синонімів Караванського
  3. прокид — -у, ч., заст., поет. Дія за знач. прокинутися, прокидатися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. прокид — ПРОБУ́ДЖЕННЯ, ПРО́КИД поет., ОБУ́ДА заст.; ПРОСО́ННЯ розм. (неповне). Раптове пробудження і подорож у передсвітанковій млі не припали до смаку дівчині (Л. Дмитерко); Вона сьогодні нібито зо сну Прокинулась, та радості немає У прокиді (М. Словник синонімів української мови
  5. прокид — ПРО́КИД, у, ч., заст., поет. Дія за знач. проки́нутися, прокида́тися. День — не день, а тяжкий прокид серед ночі. Життя — домовина темна та німа (Граб. Словник української мови в 11 томах
  6. прокид — Прокид, -ду м. Пробужденіе. Прокид від сну. К. Дз. 110. Словник української мови Грінченка