проколювати

ПРОКО́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПРОКОЛО́ТИ, колю́, ко́леш, док., що.

1. Колючи (у 1 знач.), протинати що-небудь.

Для зимового зберігання стручки перцю нанизують на нитку, проколюючи плодоніжки (з наук. літ.);

Баба взяла голку й кілька разів проколола нею фото (С. Скляренко);

// Колючи, проникати куди-небудь або давати вихід чомусь.

Я відчуваю, що мені проколюють шкіру голкою і впускають рідину (Ю. Яновський);

В черевній порожнині [хворого] скупчується багато рідини.., яку доводиться час від часу випускати, проколюючи черевну стінку (з наук.-попул. літ.);

Духнович розмотав мокре ганчір'я з ноги. – Ого, рознесло, – сказав артилерист і покрутив головою. – Знаєш що, товаришу, давай я тобі проколю: воно вже визріло (О. Гончар);

// Робити отвір у чому-небудь чимсь гострим, колючим.

Я дуже схуд, і мені доводилось потай від бабусі проколювати в моєму поясі нові дірочки, щоб можна було стягувати його тугіше (Л. Смілянський);

Для того, щоб дати правильний напрям шурупові, можна перед загвинчуванням його проколоти отвір шилом (з навч. літ.).

2. Уражати кого-небудь якимсь вістрям.

[Настя:] Коли в тобі ще живе українська душа, .. свого поганого турчина, нашого заклятого ворога, тричі проколи оцим ножем. На! (І. Нечуй-Левицький);

– Соська проколов шаблею у спину їхній же сотник Остап Заблуда (Іван Ле);

// Робити рану, розсікаючи тіло якимсь вістрям.

Лихо прилучилось з одною матір'ю, як ховалась вона по лісах з маленькою дитинкою; так вона драла по гніздах пуцьвірінків, проколювала груди й давала дитинці ссати кров (О. Стороженко);

Алі оборонявся. Він проколов руку Нурлі і дряпнув Османа (М. Коцюбинський);

На праву п'яту він не ступав: мабуть, проколов у кущах (Л. Смілянський).

3. перен. Проникати, проходити крізь що-небудь; прорізувати.

Сонце вже встигло підбитися височенько і тонкими голками проколювало нову Матвійкову сорочку (О. Донченко);

Вниз відстрибне кошлате льотне поле, .. І веретенце злого літака Мигтливу товщу сизих хмар проколе (М. Бажан);

// також у сполуч. зі сл. очі, погляд, розм. Проникливо дивитися на кого-небудь; пронизувати.

Очі, ті зачаровані, огнисті очі, так і впивалися в Германа, так і проколювали його (І. Франко);

Дівочі очі .. проколювали гнівним поглядом недбалого тракториста (Ю. Яновський);

Прокурор проколов відвідувача суворим поглядом (Ю. Збанацький);

// також у сполуч. зі сл. душа, серце і т. ін. Сильно діяти, впливати на кого-небудь, викликати якісь почуття; уражати.

Увіходячи в царину, силкувалась вона приподобити своє обличчя так, щоб не видно було, яка досада наче ножем проколола їй серце (Ганна Барвінок);

Навіки віями мені ти серце проколола. І серце плаче... (В. Сосюра).