1. Словник української мови у 20 томах

прокурювати

ПРОКУ́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПРОКУРИ́ТИ, курю́, ку́риш, док.

1. що. Насичувати тютюновим димом, курячи;

// Насичувати димом, одержаним від спалювання ароматичних речовин.;

// Наповнювати, насичувати собою (про дим, ароматичні речовини і т. ін.).

2. що і без прям. дод. Витрачати на куриво.

3. що і без прям. дод., розм. Протоплювати (звичайно чимось курним).

Мотря під холод дві дошки спалила, бо не було чим у хаті прокурити... (Панас Мирний);

Зима, морози, а в його топить нічим... Ну, хоч кричи – нічим. Прокурить жінка гнійком, наробить чаду, та й усе (А. Тесленко).

4. тільки док., що і без прям. дод. Курити якийсь час.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. прокурювати — проку́рювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. прокурювати — -юю, -юєш, недок., прокурити, -курю, -куриш, док. 1》 перех. Насичувати тютюновим димом, курячи. || Насичувати димом, одержаним від спалювання ароматичних речовин. || Наповнювати, насичувати собою (про дим, ароматичні речовини і т. ін.). 2》 перех. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. прокурювати — I. ТОПИ́ТИ (розпалювати й підтримувати вогонь у печі, грубці тощо), ПРОТО́ПЛЮВАТИ, ВИТО́ПЛЮВАТИ, ПАЛИ́ТИ (перев. зі сл. в печі, грубці і т. ін.); ПРОКУ́РЮВАТИ розм. (трохи нагрівати). — Док.: протопи́ти, ви́топити, прокури́ти. Македониха топила в печі (А. Словник синонімів української мови
  4. прокурювати — ПРОКУ́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПРОКУРИ́ТИ, курю́, ку́риш, док. 1. перех. Насичувати тютюновим димом, курячи; // Насичувати димом, одержаним від спалювання ароматичних речовин; // Наповнювати, насичувати собою (про дим, ароматичні речовини і т. ін.). Словник української мови в 11 томах