пролунати
ПРОЛУНА́ТИ, а́є.
Док. до луна́ти.
Із моря звуків прорвався і пролунав над людьми різкий, суворий голос, ударивши по всіх серцях (С. Васильченко);
Десь грюкнули двері, в подвір'ї пролунав постріл (О. Бойченко);
– Щира українка, справжня дочка народу, – заохотливо промовив Левченко, нахилившись їй до плеча. – Уявляєте, як ваше слово тут [на з'їзді] пролунало б (О. Гончар);
Пролунала слава і про Богуна (Я. Качура);
// безос.
– Ф'ю-ф'ю! Ф'ю! – пролунало зразу ж з пітьми, звідкілясь збоку (Ю. Смолич).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- пролунати — пролуна́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- пролунати — [пролунатие] -айеи Орфоепічний словник української мови
- пролунати — -ає. Док. до лунати. || безос. Великий тлумачний словник сучасної мови
- пролунати — ЛУНА́ТИ (про звуки — поширюватися в просторі, ставати чутним), ЛИ́НУТИ поет., ЛЕТІ́ТИ, ЛИ́ТИСЯ, НЕСТИ́СЯ, ПІДНО́СИТИСЯ, ТЕКТИ́, ІТИ́ (ЙТИ́), ПЛИСТИ́, ПЛИВТИ́, ПЛИ́НУТИ, УДАРЯ́ТИ (ВДАРЯ́ТИ) підсил., РОЗРИВА́ТИСЯ підсил., РОЗТИНА́ТИСЯ підсил. Словник синонімів української мови
- пролунати — ПРОЛУНА́ТИ, а́є. Док. до луна́ти. Із моря звуків прорвався і пролунав над людьми різкий, суворий голос, ударивши по всіх серцях (Вас., І, 1959, 116); Десь грюкнули двері, в подвір’ї пролунав постріл (Бойч. Словник української мови в 11 томах