промовистий

ПРОМО́ВИСТИЙ, а, е.

Який без зайвих коментарів, пояснень і т. ін. чітко, точно передає, висловлює, відтворює що-небудь.

Чудотворно освітлює [Дніпрогес] міста і села, блідне ота дика краса порогів, один з яких мав таке промовисте і таке жорстоке назвище – “Ненаситець”... (М. Рильський);

Якнайменше описів та інформацій, якнайбільше саморозкриття людей в дії, в живих сценах і епізодах, в характерних і значущих репліках, з допомогою промовистих деталей, – це постійний принцип автора [О. Гончара] (з наук. літ.);

// Який зовнішніми ознаками передає почуття, настрій, на щось натякає (про стан людини, вираз обличчя і т. ін.); значущий.

Кооператор іронічно хмикнув і кинув промовистий погляд на скромний костюм Головацького і на весь його зовнішній вигляд (С. Журахович);

– Іванко, я хотів бачити тебе. Я колишній друг твоєї матері... Щось ворухнулося в її душі, щось пробилося назовні – таке промовисте і ясне! (М. Чабанівський);

Пані Лашка мусила відвертатися, щоб не спостерігати тих промовистих образливих посмішок (Іван Ле);

// Який підкреслює важливість чого-небудь, доводить щось, свідчить про щось; переконливий.

Корнію Івановичу Турбаю, колишньому вчителю малювання, ще ніколи в житті не доводилося творити щось подібне до цієї промовистої діаграми (І. Волошин);

Промовисті цифри.