промовистий

ПРОМО́ВИСТИЙ, а, е. Який без зайвих коментарів, пояснень і т. ін. чітко, точно передає, висловлює, відтворює що-небудь.

Чудотворно освітлює [Дніпрогес] міста і села, блідне ота дика краса порогів, один з яких мав таке промовисте і таке жорстоке назвище — «Ненаситець»… (Рильський, III, 1956, 27);

Якнайменше описів та інформацій, якнайбільше саморозкриття людей в дії, в живих сценах і епізодах, в характерних і значущих репліках, з допомогою промовистих деталей, — це постійний принцип автора [О. Гончара] (Про багатство л-ри, 1959, 206);

// Який зовнішніми ознаками передає почуття, настрій, на щось натякає (про стан людини, вираз обличчя і т. ін.); значущий.

Кооператор іронічно хмикнув і кинув промовистий погляд на скромний костюм Головацького і на весь його зовнішній вигляд (Жур., До них іде.., 1952, 63);

— Іванко, я хотів бачити тебе. Я колишній друг твоєї матері… Щось ворухнулося в її душі, щось пробилося назовні — таке промовисте і ясне! (Чаб., Тече вода.., 1961, 93);

Пані Лашка мусила відвертатися, щоб не спостерігати тих промовистих образливих посмішок (Ле, Наливайко, 1957, 323);

// Який підкреслює важливість чого-небудь, доводить щось, свідчить про щось; переконливий.

Сучасні радянські дослідники присвячують велику увагу саме питанню про зв’язки «Слова» з народнопоетичною творчістю, знаходячи промовисті паралелі до багатьох місць «Слова» в піснях, у думах, у билинах (Рильський, X, 1962, 8);

Корнію Івановичу Турбаю, колишньому вчителю малювання, ще ніколи в житті не доводилося творити щось подібне до цієї промовистої діаграми (Вол., Місячне срібло, 1961, 268);

Промовисті цифри.