1. Словник української мови в 11 томах

промовець

ПРОМО́ВЕЦЬ, вця, ч. Той, хто виголошує промову.

Більша частина товариства.. нетерпеливо поглядала на промовця (Фр., VI, 1951, 212);

Присівши з хлопцями на піщаній кучугурі, Яресько уважно слухав промовця (Гончар, II, 1959, 342);

// Той, хто вміє або любить виголошувати промови; громадський оратор.

Запальний промовець, він [Примаков] у міському комітеті працював постійним агітатором (Смолич, Мир.., 1958, 223);

Два чи три виступи на студентських зборах, до яких Філько готувався з дійсно демосфенівською упертістю, створили йому славу доброго промовця (Вільде, Сестри.., 1958, 49);

*Образно. Заплісніле каміння, іржаві ліхтарі та тісні площі [старовинних міст] є великими промовцями і не вміють мовчати (Л. Укр., VIII, 1965, 25);

// церк. Проповідник. Г. С.

Сковорода малює Лаврентія Кордета і як здібного промовця, притому не тільки духовного, тобто проповідника, а і як громадського оратора (Рад. літ-во, 18, 1955, 59).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. промовець — (той, хто виголошує промови) доповідач, церк. проповідник, (майстерно) оратор, красномовець. Словник синонімів Полюги
  2. промовець — промо́вець іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  3. промовець — ПРОМОВЕЦЬ – ОРАТОР Промовець, -вця, ор. -вцем. Той, хто виголошує промову; той, хто вміє або любить виголошувати промови. Присівши з хлопцями на піщаній кучугурі, Яресько уважно слухав промовця (О.Гончар); З нього був кепський промовець (Л. Літературне слововживання
  4. промовець — Оратор, доповідач, (палкий) трибун, (красномовний) витія; (з амбони) проповідник. Словник синонімів Караванського
  5. промовець — [промовеиц'] -оўц'а, ор. -оўцеим, м. (на) -оўцеив'і/-оўц'у, мн. -оўц'і, -оўц'іў Орфоепічний словник української мови
  6. промовець — -вця, ч. Той, хто виголошує промову. || Той, хто вміє або любить виголошувати промови; громадський оратор. || церк. Проповідник. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. промовець — ПРОМО́ВЕЦЬ, вця, ч. Той, хто виголошує промову. Більша частина товариства .. нетерпеливо [нетерпляче] поглядала на промовця (І. Франко); Присівши з хлопцями на піщаній кучугурі, Яресько уважно слухав промовця (О. Словник української мови у 20 томах
  8. промовець — ОРА́ТОР (той, хто володіє мистецтвом виголошування промов), КРАСНОМО́ВЕЦЬ, ЗЛАТОУ́СТ заст. ірон., ВИТІ́Я заст., РЕ́ЧНИК заст.; ТРИБУ́Н (також громадський діяч); РИ́ТОР (у Старод. Греції та Римі також учитель красномовства). Одного оратора.. Словник синонімів української мови
  9. промовець — Промо́вець, -мо́вця; -мо́вці, -ців Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. промовець — Промовець, -вця м. Ораторъ. Левиц. МБ. 28. Словник української мови Грінченка