промовлятися
ПРОМОВЛЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок., ПРОМО́ВИТИСЯ, влюся, вишся; мн. промо́вляться; док.
1. перев. док. Мимоволі розголосити те, що мало зберігатися в таємниці; проговоритися.
– Не бійтеся, вуйку Юро, я за вас і ні за кого не промовлюсь, – вихопився Василько (А. Турчинська);
– Батько наказали, щоб я нікому й словом не промовилась, що ви заходили до нас (М. Стельмах);
// Заговорити після тривалого мовчання.
Вона потягнула хлопчика за руку ухопивши, а той уперся: “ – ні, не хочу бігати”, – промовляє. – А! Се ви промовились, хвалить Бога! Хочете в опуку перекидатись? Нумо! (Марко Вовчок);
// чим. Узагалі сказати що-небудь.
Дуже рідко він дозволяє собі захопитися .. ліричною або жанровою сценкою чи просто промовитися веселим жартівливим слівцем (з газ.).
2. тільки недок. Пас. до промовля́ти 1.
Я виріс в оточенні, де з безмежним пієтетом промовлялися імена Пушкіна, Лермонтова, Гоголя, Некрасова, Толстого, Тургенєва, Короленка, Щедріна (М. Рильський).
Значення в інших словниках
- промовлятися — промовля́тися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- промовлятися — -яюся, -яєшся, недок., промовитися, -влюся, -вишся; мн. промовляться; док. 1》 перев. док. Мимоволі розголосити те, що повинно було зберігатися в таємниці; проговоритися. || Заговорити після тривалого мовчання. || чим. Взагалі сказати що-небудь. 2》 тільки недок. Пас. до промовляти 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
- промовлятися — ПРОГОВОРИ́ТИСЯ (ненароком, мимоволі виказати перев. те, чого не слід було казати, розголошувати), ПРОМО́ВИТИСЯ, ОБМО́ВИТИСЯ, ПРОХОПИТИСЯ розм., ПРОБАЛА́КАТИСЯ розм., ВИ́БАЛАКАТИ розм., ПРОБО́ВКАТИСЯ розм., ПРОБО́ВКНУТИСЯ розм., ПРОБО́ВКНУТИ розм. Словник синонімів української мови
- промовлятися — ПРОМОВЛЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок., ПРОМО́ВИТИСЯ, влюся, вишся; мн. промо́вляться; док. 1. перев. док. Мимоволі розголосити те, що повинно було зберігатися в таємниці; проговоритися. Словник української мови в 11 томах