проміскуїтет
ПРОМІСКУЇТЕ́Т, у, ч.
1. Передбачувана стадія нічим не обмежених статевих зносин у первісному суспільстві перед установленням будь-яких норм шлюбу і форм сім'ї.
“Людина ока”, що насолоджувалася видовищами злягання, не так істотно де: у “чоловічому домі” (спільножиток для юнаків, що був компонентом обряду ініціації), де молоді люди вели відокремлене життя, їжу добували “узаконеною ритуальною крадіжкою”, а жіноче тіло як “механізм задоволення” “вивчали” під час численних групових зґвалтувань (проміскуїтет); позитивні ж емоції та почуття спрямовувалися (виключно на власну стать); на “священній” оргії (приміром – купальській), брудній вакханалії (чому б і не весільно-перезовній?) чи навіть у чотирьох стінах опоетизованої української хати (гірка) – так от, ця “людина ока” майже не змінилася (з публіц. літ.).
2. Те саме, що проститу́ція.
Значення в інших словниках
- проміскуїтет — проміскуїте́т іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- проміскуїтет — -у, ч. Стадія нічим не обмежених статевих зносин у первісному суспільстві перед виникненням будь-яких норм шлюбу і форм сім'ї. || Про безладні статеві стосунки, що зв'язують групу людей. Великий тлумачний словник сучасної мови
- проміскуїтет — проміскуїте́т (від лат. promiscuus – змішаний, спільний) стадія нічим не обмежених статевих зносин у первісному суспільстві перед виникненням будь-яких норм шлюбу і форм сім’ї. Словник іншомовних слів Мельничука