промітати

ПРОМІТА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРОМЕСТИ́, мету́, мете́ш; мин. ч. промі́в, мела́, ло́; наказ. сп. промети́, меті́м (меті́мо), меті́ть; док., що і без дод.

Змітаючи з якої-небудь поверхні сніг, пил, сміття тощо, прокладати стежку, робити прохід, прочищати місце і т. ін.

Коли б знала, Відкіль виглядати, То б наняла, Заставила Стежку промітати (з народної пісні);

Перед його [царя] візком – шалені від усердя царедворці мели вулицю, .. промітаючи доріжку (О. Ільченко);

[Лукаш:] Уломи ж, моя Доле, хоч отую ожину, щоб собі промести, по снігу провести хоч маленьку стежину! (Леся Українка);

Полою шинелі він промів на лаві місце для себе та Антона, і вони посідали (С. Чорнобривець);

Вона вже встигла промести доріжку в снігу через двір (М. Томчаній);

* Образно. В нас гуляє квітень у полі, Розсіває зерна рясні, Насуває зливу поволі, Промітає стежку весні (А. Малишко);

// Узагалі очищати яку-небудь поверхню від пилу, сміття тощо за допомогою мітли, віника і т. ін.

Тут йому треба було двір промітати, носити дрова з сіней до хати (Марко Вовчок);

Тетяна прибирала, промітала на лавці (К. Гордієнко);

Прийде весна, зацвіте садок за хатою, рясна яблуня коло хати, промете Катря під вікнами півники та барвінок, і хата, як хата – суму мов не було того... (С. Васильченко);

* Образно. Боярин розчинив двері, впустив обох посланців попереду себе. Семен і Силантій урочисто, як вояки, промаршували вздовж кімнати і спинилися, тримаючи лівою рукою шаблі біля боку. Потім зняли шапки, гойднулися в поклоні, промітаючи шапкою підлогу (Іван Ле);

// тільки недок. Торкаючись якої-небудь поверхні, здіймати сніг, куряву і т. ін.

Гнеться очерет і промітає китичками сніжок на льоду (Григорій Тютюнник);

І чого тільки тепер нема на ярмарку?! І кожухи нижче п'ят, щоб за собою промітали сніг, і коротенькі, обшиті смухом кожушки для дівчат і парубоцтва (М. Стельмах).