пронизаний

ПРОНИ́ЗАНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до прониза́ти.

Лежав він у крові, пронизаний ножем (М. Старицький);

Подекуди лиснять червоні та білі грядки маківок, пронизаних сонцем, неначе ті маківки повироблювані з прозорого скла (І. Нечуй-Левицький);

Як пахнуть землі, свіжі, соковиті, Пронизані стрільчастим сходом трав! (М. Бажан);

Юнак намагається не виявити, що йому холодно, але тіло, пронизане стужею, саме щулиться (О. Гончар);

// прони́зано, безос. пред.

* Образно. Для своїх чотирнадцяти чи п'ятнадцяти літ він виглядів набагато мужнішим, а тільки в душі лишився дитиною, його серце було пронизано барвами (П. Загребельний);

// у знач. прикм., перен.

Тихо вмирав місяць у пронизаному зеніті (М. Хвильовий).