пронизаний

ПРОНИ́ЗАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до прониза́ти.

Лежав він у крові, пронизаний ножем (Стар., Поет. тв., 1958, 63);

З лівої кишені гімнастьорки [Брянського] дістали партквиток. Він весь злипся, пронизаний осколком наскрізь (Гончар, III, 1959, 122);

Подекуди лиснять червоні та білі грядки маківок, пронизаних сонцем, неначе ті маківки повироблювані з прозорого скла (Н.-Лев., IV, 1956, 191);

Як пахнуть землі, свіжі, соковиті, Пронизані стрільчастим сходом трав! (Бажан, Вибр., 1940, 94);

Юнак намагається не виявити, що йому холодно, але тіло, пронизане стужею, саме щулиться (Гончар, II, 1959, 404);

Немеркнучим сяйвом інтернаціоналізму пронизані глибоко патріотичні п’єси Івана Кочерги та Івана Микитенка, драматичні твори Вадима Собка, Якова Баша, Василя Минка (Рильський, IX, 1962, 160);

// прони́зано, безос. присудк. сл.

*Образно. Поняття патріотизму в нашій країні саме тепер пронизано новим могутнім електричним струмом (Тич., III, 1957, 171).