1. Словник української мови у 20 томах

проораний

ПРОО́РАНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до проора́ти.

Перше, що вона помітила, наблизившись до ферми, було “Л”, глибоко прооране на стіні, мабуть, багнетом (О. Гончар);

Од Сиваша до бур'янів по білому, ніби вкритому сугою, березі тягнувся широкий, проораний тисячами людських і кінських ніг слід (Ю. Мушкетик);

// проо́рано, безос. пред.

* Образно. “Ніченька ясная, місячно, зоряно – Видно, хоч голки збирай”. – В пісні, А в небі смугу проорано З краю у край (П. Воронько).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. проораний — проо́раний дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. проораний — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до проорати. || проорано, безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. проораний — ПРОО́РАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до проора́ти. Перше, що вона помітила, наблизившись до ферми, було «Л», глибоко прооране на стіні, мабуть, багнетом (Гончар, І, 1954, 167); // проо́рано, безос. присудк. сл. *Образно. Словник української мови в 11 томах