пропагандист
ПРОПАГАНДИ́СТ, а, ч.
Особа, що займається пропагандою.
У нашому суспільстві, на жаль, журналіст не може не бути пропагандистом. Він у будь-якому разі обслуговує якісь сили, тенденції (з газ.);
// Популяриза́тор.
Золотими літерами вписана в історію міжслов'янських контактів діяльність Лисенка як пропагандиста слов'янської пісні (з наук. літ.);
[музично-хорове товариства] “Львівський Боян”, .. у кінці ХІХ – – на початку ХХ ст. було важливим осередком відродження музичної культури в Галичині, .. пропагандистом творів молодих українських композиторів, організатором професійної музичної освіти і музичного видавництва (з наук. літ.);
Богдан Лепкий – поет і новеліст, драматург і романіст, публіцист і критик, збирач народної творчості, .. невтомний пропагандист творчості Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесі Українки, Михайла Коцюбинського (з наук.-попул. літ.).
Значення в інших словниках
- пропагандист — пропаганди́ст іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- пропагандист — -а, ч. Особа, що займається пропагандою – виступає з бесідами, доповідями, лекціями тощо. || Те саме, що популяризатор. Великий тлумачний словник сучасної мови
- пропагандист — пропаганди́ст особа, яка займається пропагандою. Словник іншомовних слів Мельничука
- пропагандист — ПРОПАГАНДИ́СТ (ідей, учення, наукових знань тощо), ПРОСВІТИ́ТЕЛЬ, ПРОПОВІ́ДНИК книжн., уроч.; ПОПУЛЯРИЗА́ТОР (перев. наукових знань). Невдовзі Пантелеймон Махиня став для валявчан і вчителем грамоти, і тлумачем біжучих подій, і пропагандистом (Д. Словник синонімів української мови
- пропагандист — ПРОПАГАНДИ́СТ, а, ч. Особа, що займається пропагандою — виступає перед трудящими з бесідами, доповідями, лекціями тощо, проводить політзаняття і т. ін. Словник української мови в 11 томах