пропагандист
ПРОПАГАНДИ́СТ, а, ч. Особа, що займається пропагандою — виступає перед трудящими з бесідами, доповідями, лекціями тощо, проводить політзаняття і т. ін.
Кожній міській, районній партійній організації під силу підготувати необхідну кількість пропагандистів і особливо агітаторів, залучивши до цієї роботи партійний актив, найбільш підготовлених слухачів системи політичної освіти (Матер. XXI з. КП України, 1960, 75);
Олесь ввійшов до активу комсомольців-пропагандистів і агітаторів (Донч., VI, 1957, 610);
// Те саме, що популяриза́тор.
Іван Франко — щирий і послідовний друг російського народу і пристрасний пропагандист передової російської літератури в Галичині (Рильський, IX, 1962, 39);
Золотими літерами вписана в історію міжслов’янських контактів діяльність Лисенка як пропагандиста слов’янської пісні (Мист., 3, 1968, 7).
Значення в інших словниках
- пропагандист — пропаганди́ст іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- пропагандист — -а, ч. Особа, що займається пропагандою – виступає з бесідами, доповідями, лекціями тощо. || Те саме, що популяризатор. Великий тлумачний словник сучасної мови
- пропагандист — ПРОПАГАНДИ́СТ, а, ч. Особа, що займається пропагандою. У нашому суспільстві, на жаль, журналіст не може не бути пропагандистом. Він у будь-якому разі обслуговує якісь сили, тенденції (з газ.); // Популяриза́тор. Словник української мови у 20 томах
- пропагандист — пропаганди́ст особа, яка займається пропагандою. Словник іншомовних слів Мельничука
- пропагандист — ПРОПАГАНДИ́СТ (ідей, учення, наукових знань тощо), ПРОСВІТИ́ТЕЛЬ, ПРОПОВІ́ДНИК книжн., уроч.; ПОПУЛЯРИЗА́ТОР (перев. наукових знань). Невдовзі Пантелеймон Махиня став для валявчан і вчителем грамоти, і тлумачем біжучих подій, і пропагандистом (Д. Словник синонімів української мови