пропалювати

ПРОПА́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПРОПАЛИ́ТИ, палю́, пали́ш, док.

1. що. Руйнувати або псувати що-небудь вогнем, чимсь розпеченим або їдким, роблячи діру, отвір.

Кисень застосовується тоді, коли важко відкрити отвір для випуску металу з мартена, і тоді забивку доводиться просто пропалювати киснем (В. Собко);

– Знаєте, .. я сьогодні в меланхолійному настрої: мені моя покоївка пропалила краще моє плаття! (Г. Хоткевич);

[Орленко:] І ось, коли десь на горищі спалахнула пожежа, вона кинулась гасити і – пропалила свої нові туфлі (І. Кочерга);

* Образно. Маркушевський пропалює його сталевими очима і враз, втративши витримку, зривається на крик: – Так, є справжні винуватці! (Ю. Бедзик);

Блискавки пропалюють у небесах страшні розверсті яри, і з тих розверстих небесних ярів падає додолу хвилями мертве світло, яке щойно було буйним, ревучим, несамовитим (Є. Гуцало);

// Робити в чому-небудь дірку, отвір і т. ін. вогнем, чимсь розпеченим або їдким.

Тихін .. вихопивши із жаровні розпечену прутину, мистецьки пропалював у сопілці дірочки (М. Олійник);

Іноді отвори не просвердлюють, а пропалюють нагрітим до червоного відрізком дроту або цвяхом (з навч. літ.);

Промінь лазера здатний за десятитисячну частку секунди пропалити отвір у сталі, титані, алмазі (з наук.-попул. літ.).

2. що. Висушуючи, знищувати (рослинність).

3. тільки недок., що і без прям. дод. Час від часу протоплювати де-небудь або щось.

Увійшовши до хати, він насамперед оглянув печі і наказав Марині у сльотаві дні пропалювати час до часу в кімнатах (Ірина Вільде).

4. що. Піддаючи дії вогню, надавати міцності якому-небудь предметові.

Нарешті, необачно й те: Вдихати дух у форму. Не пропаливши на огні її як треба, в норму (В. Самійленко).

5. перев. недок., що, перен. Пронизувати, викликаючи відчуття болю.

Лютий біль Пропалює до кості тіло... (І. Франко);

// Охоплювати (про почуття кохання, вдячності і т. ін.).

Така – моя любов: горить собі тихенько І, не палаючи, пропалює всю грудь (А. Кримський).