проперчувати
ПРОПЕ́РЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРОПЕРЧИ́ТИ, чу́, чи́ш, док., кого, що.
1. що. Насичувати страву перцем.
2. перен., розм., кого. Піддавати гострій критиці кого-небудь.
– Читай далі, синку. Читай! Їй-бо, славно! То як ти там. Лисицю проперчив? (В. Речмедін).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- проперчувати — пропе́рчувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- проперчувати — -ую, -уєш, недок., проперчити, -чу, -чиш, док., перех. 1》 Насичувати страву перцем. 2》 перен., розм. Піддавати гострій критиці кого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- проперчувати — КРИТИКУВА́ТИ (розглядати й оцінювати когось, щось, викриваючи вади, хиби); ПРОРОБЛЯ́ТИ (ПРОРО́БЛЮВАТИ) розм., ДРА́ЇТИ розм., ПРОДРА́ЮВАТИ розм., ДОВБА́ТИ (ДОВБТИ́) розм., РОЗПІКА́ТИ розм., РОЗПУ́ШУВАТИ розм., ПРОПІСО́ЧУВАТИ розм., ПРОПЕ́РЧУВАТИ розм. Словник синонімів української мови
- проперчувати — ПРОПЕ́РЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРОПЕРЧИ́ТИ, чу́, чи́ш, док., перех. 1. Насичувати страву перцем. 2. перен., розм. Піддавати гострій критиці кого-небудь. — Читай далі, синку. Читай! Їй-бо, славно! То як ти там. Лисицю проперчив? (Речм., Весн. грози, 1961, 291). Словник української мови в 11 томах