1. Словник української мови в 11 томах

проперчувати

ПРОПЕ́РЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРОПЕРЧИ́ТИ, чу́, чи́ш, док., перех.

1. Насичувати страву перцем.

2. перен., розм. Піддавати гострій критиці кого-небудь.

— Читай далі, синку. Читай! Їй-бо, славно! То як ти там. Лисицю проперчив? (Речм., Весн. грози, 1961, 291).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. проперчувати — пропе́рчувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. проперчувати — -ую, -уєш, недок., проперчити, -чу, -чиш, док., перех. 1》 Насичувати страву перцем. 2》 перен., розм. Піддавати гострій критиці кого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. проперчувати — ПРОПЕ́РЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРОПЕРЧИ́ТИ, чу́, чи́ш, док., кого, що. 1. що. Насичувати страву перцем. 2. перен., розм., кого. Піддавати гострій критиці кого-небудь. – Читай далі, синку. Читай! Їй-бо, славно! То як ти там. Лисицю проперчив? (В. Речмедін). Словник української мови у 20 томах
  4. проперчувати — КРИТИКУВА́ТИ (розглядати й оцінювати когось, щось, викриваючи вади, хиби); ПРОРОБЛЯ́ТИ (ПРОРО́БЛЮВАТИ) розм., ДРА́ЇТИ розм., ПРОДРА́ЮВАТИ розм., ДОВБА́ТИ (ДОВБТИ́) розм., РОЗПІКА́ТИ розм., РОЗПУ́ШУВАТИ розм., ПРОПІСО́ЧУВАТИ розм., ПРОПЕ́РЧУВАТИ розм. Словник синонімів української мови