проповідник
ПРОПОВІ́ДНИК, а, ч.
1. рел. Той, хто проповідує, поширює яке-небудь віровчення.
Острог став місцем, звідки вийшло чимало вчених, дипломатів, поетів і проповідників (З. Тулуб);
Особа чеського реформатора й проповідника [Яна Гуса] зацікавила Шевченка передусім своєю революційною діяльністю (з наук. літ.);
// Той, хто виголошує проповідь (у 1 знач.); церковний оратор.
Серед тих чорних хмар [проповіді], як білий невинний голуб, здіймалась у височінь огрядна постать натхненного проповідника (М. Коцюбинський);
Він, що чув колись гарячого проповідника Саванаролу, почав викривати багаті монастирі, багатіїв, що жили зі страшної праці селян (О. Іваненко).
2. перен. Той, хто проповідує, пропагує які-небудь погляди, ідеї і т. ін.
Він [О. С. Пушкін] виступав проповідником розуму, муз, кохання – такі з точки зору поета основні вимоги і стремління людської природи (з наук. літ.);
Ми називаємо імена людей, що саме й були глашатаями і проповідниками цієї дружби [російського й українського народів] (М. Рильський).
Значення в інших словниках
- проповідник — пропові́дник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- проповідник — (волі Божої) пророк; (у храмі) священик, п! ОРАТОР; (віровчення) поборник, апостол; (що навертає невір) місіонер; (ідей) АҐІТАТОР. Словник синонімів Караванського
- проповідник — див. апостол Словник синонімів Вусика
- проповідник — [пропоув’ідниек] -ка, м. (на) -ков'і/-ку, мн. -кие, -к'іў Орфоепічний словник української мови
- проповідник — -а, ч. 1》 рел.Той, хто проповідує, поширює яке-небудь віровчення. || Той, хто виголошує проповідь (у 1 знач.); церковний оратор. 2》 перен. Той, хто проповідує, пропагує які-небудь погляди, ідеї і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
- проповідник — ПРОПАГАНДИ́СТ (ідей, учення, наукових знань тощо), ПРОСВІТИ́ТЕЛЬ, ПРОПОВІ́ДНИК книжн., уроч.; ПОПУЛЯРИЗА́ТОР (перев. наукових знань). Невдовзі Пантелеймон Махиня став для валявчан і вчителем грамоти, і тлумачем біжучих подій, і пропагандистом (Д. Словник синонімів української мови
- проповідник — ПРОПОВІ́ДНИК, а, ч. 1. рел. Той, хто проповідує, поширює яке-небудь віровчення. Острог став місцем, звідки вийшло чимало вчених, дипломатів, поетів і проповідників (Тулуб, Людолови, І, 1957, 126)... Словник української мови в 11 томах
- проповідник — Проповідник, -ка м. Проповѣдникъ. К. Кр. 27. Словник української мови Грінченка