1. Орфоепічний словник української мови

проповідник

пропові́дник

[пропоув’ідниек]

-ка, м. (на) -ков'і/-ку, мн. -кие, -к'іў

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. проповідник — пропові́дник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. проповідник — (волі Божої) пророк; (у храмі) священик, п! ОРАТОР; (віровчення) поборник, апостол; (що навертає невір) місіонер; (ідей) АҐІТАТОР. Словник синонімів Караванського
  3. проповідник — див. апостол Словник синонімів Вусика
  4. проповідник — -а, ч. 1》 рел.Той, хто проповідує, поширює яке-небудь віровчення. || Той, хто виголошує проповідь (у 1 знач.); церковний оратор. 2》 перен. Той, хто проповідує, пропагує які-небудь погляди, ідеї і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. проповідник — ПРОПОВІ́ДНИК, а, ч. 1. рел. Той, хто проповідує, поширює яке-небудь віровчення. Острог став місцем, звідки вийшло чимало вчених, дипломатів, поетів і проповідників (З. Словник української мови у 20 томах
  6. проповідник — ПРОПАГАНДИ́СТ (ідей, учення, наукових знань тощо), ПРОСВІТИ́ТЕЛЬ, ПРОПОВІ́ДНИК книжн., уроч.; ПОПУЛЯРИЗА́ТОР (перев. наукових знань). Невдовзі Пантелеймон Махиня став для валявчан і вчителем грамоти, і тлумачем біжучих подій, і пропагандистом (Д. Словник синонімів української мови
  7. проповідник — ПРОПОВІ́ДНИК, а, ч. 1. рел. Той, хто проповідує, поширює яке-небудь віровчення. Острог став місцем, звідки вийшло чимало вчених, дипломатів, поетів і проповідників (Тулуб, Людолови, І, 1957, 126)... Словник української мови в 11 томах
  8. проповідник — Проповідник, -ка м. Проповѣдникъ. К. Кр. 27. Словник української мови Грінченка