прополювати
ПРОПОЛЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, док.
1. що, розм. Втратити що-небудь внаслідок або в процесі полювання.
Прополював [капелюх]. І хто ті рушниці вигадав?! (Остап Вишня).
2. Полювати якийсь час.
ПРОПО́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПРОПОЛО́ТИ, полю́, по́леш, док., що.
Очищати (звичайно посіви) від бур'янів, вириваючи їх руками, стинаючи сапою, механізмами або обробляючи хімікатами.
Марія оповідала про обробіток плантацій. Шість раз прополювали, поки зійшла над землею гичка (В. Кучер);
Ліна клопочеться біля своїх гладіолусів, а батько, голий до пояса, в чалмі якійсь, мов фелах, прополює сапою картоплю (О. Гончар);
Топчи, милий, доріженьку, а я свою прополю (П. Чубинський);
Ланка за літо дванадцять раз просапала й прополола буряки (Ю. Яновський);
* Образно. Отак, коли поет не прополює сапою думок своїх, можуть вирости бур'яни у його творі і заглушити основну думку, що зосталась забутим острівцем під сонцем на горбочку... (П. Тичина);
// Знищувати бур'яни, вириваючи їх руками, стинаючи сапою або обробляючи хімікатами.
Рости, гойдайся, жито, З тобою добре жити, Тобі я трошки пособлю – Навкруг волошки прополю... (М. Стельмах);
// Проріджувати, вириваючи частину рослин.
Прополювати буряки.
Значення в інших словниках
- прополювати — пропо́лювати дієслово недоконаного виду бур'яни прополюва́ти дієслово доконаного виду полювати деякий час Орфографічний словник української мови
- прополювати — Проріджувати, ПОЛОТИ. Словник синонімів Караванського
- прополювати — I прополюв`ати-юю, -юєш, док. 1》 перех., розм. Втратити що-небудь внаслідок або в процесі полювання. 2》 неперех. Полювати якийсь час. II проп`олювати-юю, -юєш, недок., прополоти, -полю, -полеш, док., перех. Великий тлумачний словник сучасної мови
- прополювати — ПРОРІ́ДЖУВАТИ (видаляти з рядків посіяних рослин зайві; взагалі видаляти рослини, усувати гілки у гущині, заростях), ПРОЧИЩА́ТИ, ПРОРІ́ЗУВАТИ (ПРОРІЗА́ТИ) спец., ПРОТЕРЕ́БЛЮВАТИ діал. Словник синонімів української мови
- прополювати — ПРОПО́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПРОПОЛО́ТИ, полю́, по́леш, док., перех. Очищати (звичайно посіви) від бур’янів, вириваючи їх руками, стинаючи сапою, механізмами або обробляючи хімікатами. Марія оповідала про обробіток плантацій. Словник української мови в 11 томах
- прополювати — Пропо́лювати, -люю, -єш сов. в. прополо́ти, -лю́, -леш, гл. Пропалывать, прополоть. Топчи, милий, доріженьку, а я свою прополю. Чуб. V. 275. --------------- Прополювати, -люю, -єш гл. Проохотиться. Словник української мови Грінченка