прополювати

Значення в інших словниках

1. прополювати — пропо́лювати дієслово недоконаного виду бур'яни прополюва́ти дієслово доконаного виду полювати деякий час Орфографічний словник української мови
2. прополювати — I прополюв`ати-юю, -юєш, док. 1》 перех., розм. Втратити що-небудь внаслідок або в процесі полювання. 2》 неперех. Полювати якийсь час. II проп`олювати-юю, -юєш, недок., прополоти, -полю, -полеш, док., перех. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. прополювати — ПРОПОЛЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, док. 1. що, розм. Втратити що-небудь внаслідок або в процесі полювання. Прополював [капелюх]. І хто ті рушниці вигадав?! (Остап Вишня). 2. Полювати якийсь час. ПРОПО́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПРОПОЛО́ТИ, полю́, по́леш, док., що. Словник української мови у 20 томах
4. прополювати — ПРОРІ́ДЖУВАТИ (видаляти з рядків посіяних рослин зайві; взагалі видаляти рослини, усувати гілки у гущині, заростях), ПРОЧИЩА́ТИ, ПРОРІ́ЗУВАТИ (ПРОРІЗА́ТИ) спец., ПРОТЕРЕ́БЛЮВАТИ діал. Словник синонімів української мови
5. прополювати — ПРОПО́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПРОПОЛО́ТИ, полю́, по́леш, док., перех. Очищати (звичайно посіви) від бур’янів, вириваючи їх руками, стинаючи сапою, механізмами або обробляючи хімікатами. Марія оповідала про обробіток плантацій. Словник української мови в 11 томах
6. прополювати — Пропо́лювати, -люю, -єш сов. в. прополо́ти, -лю́, -леш, гл. Пропалывать, прополоть. Топчи, милий, доріженьку, а я свою прополю. Чуб. V. 275. --------------- Прополювати, -люю, -єш гл. Проохотиться. Словник української мови Грінченка