прориватися

ПРОРИВА́ТИСЯ¹, а́юся, а́єшся, недок., ПРОРВА́ТИСЯ, ву́ся, ве́шся, док.

1. Розриваючись від довгого вживання, внаслідок тертя і т. ін., утворювати дірку; продірявлюватися.

Гроші сипляться, аж сяють, Старцю серце звеселяють. “Буде, – Доля обізвалась, – Щоб торбина не прорвалась” (Л. Глібов);

Голуб лише помітив у кишені професорового піджака дві акуратні скибки чорного хліба, загорнуті в чистий папір. Папір прорвався, і хліб було видно всім (В. Кучер);

Газета прорвалася, і було видно якесь обличчя. Мабуть, це була одна з тих численних картин-образів, нашвидкуруч намазюканих яскравими фарбами, якими торгують на базарах богомази (Б. Харчук);

* Образно. Важка хмара прорвалась зненацька і холодною купіллю зросила землю (Ю. Бедзик);

// Утворюватися внаслідок розриву (про дірку).

Попала божа копієчка в.. дірочку. Це ще добре, коли проривалась одна дірочка (М. Стельмах);

// Руйнуватися від сильного натиску, напору і т. ін. чого-небудь.

* Образно. Незабаром.. вийшла воля. Все зашуміло кругом, прорвалася гребля людській сподіванці на краще життя (Панас Мирний);

// перен. Розсіюватися, розходитися (про туман, хмари і т. ін.).

Снігопад уже припинився, тільки зрідка сіялась легка пороша. Хмари проривалися і розсотувались, ставало світліше (О. Гуреїв);

Тут якраз із-під сонця смикнув вітерець, На балці хитнувся, прорвався туман, і я Раптом побачив обхилену вербами греблю І клапоть озерного синього, синього плеса (І. Вирган).

2. Переборюючи, долаючи перешкоди, труднощі, опір і т. ін., проходити, пробиратися куди-небудь.

Передні.. уже ковбанилися під мостом, прориваючись на допомогу лівим бійцям саперів (Іван Ле);

Голодні полонені, забуваючи про небезпеку, проривалися крізь канчуки і приклади, рвалися назустріч жінкам (В. Козаченко);

Прорвавшись через таку орду [собак], невидану навіть у свого тестя о. Хведора, Ясь насилу одчинив сінешні двері (І. Нечуй-Левицький);

Вони прорвалися скрізь збуджений натовп і стрімголов ускочили на пароплав (В. Кучер);

Навіть лелеки були щасливіши за жінок. Бо хоч як їх бито, знущовано і кидано на тверду землю, хоч скільки їх сходило кров'ю і розбивало серце о біле каміння, усе ж вони завжди перемагали, проривалися крізь смерть і летіли до рідного краю, щоб дати початок новому життю (П. Загребельний);

* Образно. Таки і в Крим прорвалися дощі, Над морем – хмари (І. Нехода);

// спорт. Обігруючи суперників, просуватися до воріт противника.

Прорвався [футболіст] .. і вже б'є по воротах снайперським... (Остап Вишня);

Коли нападаючі з військових раптом прорвалися на штрафний майданчик противника, Ігор на весь голос крикнув: – Бий! Бий! Та бий же! (І. Багмут);

// Навально просуватися, пролітати і т. ін., ламаючи оборону противника (про військову техніку).

До міста проривалися ворожі літаки (В. Кучер);

Щоночі сапери виповзали з окопів, закладаючи міни там, де могли прорватись ворожі танки (С. Журахович).

3. крізь що, через що, між чим, перен. З силою долаючи або руйнуючи перешкоди, пробиватися, просочуватися куди-небудь (про потоки води), проникати кудись (про потоки повітря).

Уже що наші братчики задумають, чи добрен, чи лихе, так швидше воду в Дніпрі зупиниш, ніж їх. Хоч греблі гати, хоч мости мости, вода прорветься: ні порадою, ні силою не переможеш нашого товариства (П. Куліш);

Дощ проривається в омнібус через щілини віконець й забризкує нас (І. Нечуй-Левицький);

Дніпрові хвилі з шумом налітали на зруби, на каміння й тисячами струмочків проривались між ними (Г. Коцюба);

Такої грози не доводилось бачити. Здавалося, з неба прорвався на землю збунтований океан і це вже чи не самий кінець світу заходить (Б. Антоненко-Давидович);

До міста підкрадалися хмари. Важкі, осінні. Зі степу нарешті прорвався крізь кам'яний заслін будівель вітер (М. Зарудний);

// Проростати, сходити.

Дерева стояли ще голі, але рання молода весна вже побідно ступала з півдня. То там, то тут проривалася зелена трава, і всюди гомоніло птаство (М. Хвильовий);

// перев. док. Политися сильним струменем (про потік розплавленого металу).

Коли вона [сталь] піде, прорветься, над ковшами іскрами згора [згоряє], – серце вдарить, серце стрепенеться, як і в того, що кричить “ура” (М. Рудь);

Прорвалась лавина металу – радіють товариші (Я. Шпорта);

// Проникати крізь що-небудь (про світлові промені, дим і т. ін.).

Всі шпилі чорніли в тіні, а між ними в долини проривався світ пучками, заливав западини золотими пасмами (І. Нечуй-Левицький);

Аркадій бавився з сонячним зайчиком, що стрибав у нього на руках, прорвавшись крізь дикий виноград (О. Копиленко);

Тільки в світляних снопах, що прорвались між листям, танцювала мошкара свій нехитрий, мовчазний танок: вгору і вниз, ніби підкреслюючи даремність всіх поривань людини від землі у височінь (Н. Королева);

Сонячний промінь прорвався крізь хмари (Н. Рибак);

Вже зайнялась довга здорова клуня. Купа чорного диму вихопилась з-під її високої покрівлі, прорвалась і валувала вгору, ніби вище од самих хмар (І. Нечуй-Левицький);

// Раптово з'являтися між розривами хмар (про сонце, місяць, небо і т. ін.).

Все частіше проривалося крізь хмарну завісу сонце (О. Донченко);

Крізь захмарене небо прорвалася ясна блакить (К. Гордієнко);

З-за хмари прорвалося золото місяця (М. Стельмах);

З гір тягло пронизливим холодом, хмари розпускали на шпилях свої мокрі коси й. хоч інколи проривалася крізь сиву запону блакить неба, ребристі злами скель ставали від того ще безнадійнішими (Н. Королева);

// перен. Долаючи шумовий бар'єр, доноситися, ставати чутним (про звуки); лунати.

Крізь стукіт і гуркіт молотків проривається якась чудесна мелодія (О. Іваненко);

Із моря звуків прорвався і пролунав над людьми різкий, суворий голос, ударивши по всіх серцях (С. Васильченко);

Крізь звуки оркестру прорвались оплески (М. Трублаїні);

// безос., перен.

Мені було відомо, що товаришка Уляна дуже погано живе із своїм чоловіком, але про товариша Бе вона ніколи зі мною не говорила. – Бідний, бідний товариш Бе, – тільки зрідка проривалось їй, і тоді вона глибоко зітхала (М. Хвильовий);

// перен. Перестаючи бути приглушеним, затамованим, звучати на повну силу (про сміх, ридання, плач і т. ін.).

Не соромлячись Кузьми, Терень гірко плакав. Довго стримуване ридання проривалося раптом так несподівано й бурхливо, що спинити його вже не було сил (А. Шиян);

Сите тіло Варвари тіпається, немов од стриманого сміху.. І раптом сміх той прорвався (М. Коцюбинський);

Вона мовчала, щоб слідом за словом не прорвався плач (Леся Українка);

Зала, де були збори, майже зовсім спорожніла. Але на дворі ще де-не-де стояли купки людей, і в стримано-веселій розмові проривався сміх і спалахували вогні цигарок (М. Івченко);

// Ставати відчутним (про запахи).

Із щілин у палубі проривається бензиновий перегар (Ю. Бедзик);

// Проглядатися, виднітися (про предмети і т. ін.).

А серединою йшли лози. Крізь них подекуди проривалися темні з золотим відблиском озера річки (М. Івченко).

4. перен. Виявлятися якими-небудь зовнішніми ознаками (про риси характеру, поведінки і т. ін.).

Ніяк не може по-дорослому триматися він. Так і проривається юнацька запальність (А. Хижняк);

Та чи ж таки людину не видно?! Невже ото за ціле літо не прорвалося б хоч щось! (А. Головко);

Тут її роблена серйозність прорвалась, і вона посміхнулася (В. Гжицький);

// розм. Втрачаючи душевну рівновагу, не стримувати себе.

Отож не дивуйся, коли часом я не витримую й прориваюся (М. Коцюбинський);

– Та що таке?! – нарешті прорвався Дем'ян Опанасович (В. Козаченко);

// розм. Несподівано або час від часу проявлятися у словах, поведінці, вчинках і т. ін. (про злість, досаду, роздратування, різні почуття і т. ін.).

Проривалися сумовиті нотки в листах його додому. А в листах до найближчого друга Корнія Чумака, де правда з вигадкою перепліталися якнайхимерніше, проривалися й щирі признання (А. Головко);

– Хлопе! – ревнув пан, і вся накипіла злість прорвалася наверх у його душі. – Ти мені смієш таке говорити! (І. Франко);

Прорвалося те, що накипіло в ньому.. Доки шуряк їздитиме на його горбі? Ні! Так не буде! (Я. Гримайло).

5. тільки недок. Пас. до прорива́ти¹ 1–3, 5.

ПРОРИВА́ТИСЯ², а́юся, а́єшся, недок., ПРОРИ́ТИСЯ, и́юся, и́єшся, док.

1. Риючи, прокладати собі дорогу, проникати куди-небудь.

2. тільки недок. Пас. до прорива́ти².

До озера проривається кангал.