проривати

ПРОРИВА́ТИ¹, а́ю, а́єш, недок., ПРОРВА́ТИ, рву́, рве́ш, док., що.

1. Пробивати, продавлювати в чому-небудь, що рветься, отвір або дірку; продірявлювати.

Написав [о. Артемій], як він на залізній дорозі [залізниці] нібито проривав мішки з бакаліями [бакалією], точив з мішків риж, родзинки, мигдалі.., як це все він з компанією продавав .. за половину ціни (І. Нечуй-Левицький);

Цей здоровило, що мало не проривав рукавів піджака опуклостями атлетичних біцепсів, міг би бути шахтарем, вантажником, а може й боцманом (І. Кулик);

Коли в лялечці сформується доросла комаха, то вона прориває лялькову оболонку і виходить з неї (з наук. літ.);

– Куди поліз?.. Не бачиш, що там печатка? Нижче!.. Та не тисни так, а то прорвеш мені папір (П. Колесник);

* Образно. Сонце, вмираючи, заспівало лебедину свою пісню. Невидиму хмарку прорвало десь за горою, висипало найліпше своє золото і порозсипало на вершинах гір (Г. Хоткевич);

// Розривати, розділяти на частини.

Петро взяв [ящірку] другою рукою за хвостик і розтягав його. Карби розходились, і можна було.. прорвати посередині цей хвостик рівненько, як ножем (Л. Мартович);

* Образно. Бій не змовкає, і кров потоками дощу ллється на ліс, прориває листя, стікає на бричку й починає капати на шию і голову Гликерії (В. Винниченко);

// перен. Порушувати (звичайно тишу), заповнюючи все довкола (про звуки).

Підкови коней на площі.. вібрують і проривають пустельну тишу (Ю. Яновський);

Заглушаючи все довкола, заводський гудок прорвав ранкову тишу (П. Кочура).

2. Сильним натиском, напором розмивати, руйнувати що-небудь (звичайно про воду).

Несподівано одразу прориває [вода] греблю (І. Нечуй-Левицький);

Біля крижаного завалу з гірських потоків збирається велика вода, що з величезною силою натискає на завал, знаходить слабке місце, прориває його, і буйні потоки води на шматки розривають крижини (С. Чорнобривець);

Даремні потуги гатити греблю, коли вода вже прорвала (А. Головко);

Направо від головних воріт клекотіло. Гадав би хто, повінь прориває греблю і грозить потопою табору (Б. Лепкий);

Повінь прорвала берег (О. Бойченко);

// безос.

– Біда, дядьку!.. Греблю прорвало й балку залило водою (Б. Грінченко);

Сьогодні зранку прорвало понтонний трубопровід (О. Донченко);

// перен.

Сонячне світло, прориваючи червону тканину, гріє червоним тьмяним одсвітом тугу точену шию й дужку кістяного чіткого овалу (В. Винниченко);

// також безос., розм. Відкриватися (про нарив, гнійник, абсцес).

Протягом кількох днів гнояк “дозріває”, тобто.. розм'якшується і прориває (з наук.-попул. літ.);

[Пузир:] Слава богу, хоч у спині не болить так, як боліло – певно, нарив прорвало всередину, і легше стало (І. Карпенко-Карий).

3. Руйнуючи, знищуючи, зламувати опір (звичайно про наступ на противника).

Ми слухати звикли важку канонаду, фронти проривати, іти на простори (Я. Шпорта);

Вишневецький вдарив на табір раз, але козаки його одбили, вдарив він удруге й втретє, а козаки все його одбивали. Але нарешті він таки прорвав табір (І. Нечуй-Левицький);

// Різкими діями порушувати єдність чого-небудь, утворюючи прохід у чомусь.

Бігла [Зінька], падаючи, прориваючи кущі, і кричала щось у нестямі (А. Головко);

Три катери проривають бонові загороди, розчищають прохід у бухту (Д. Ткач);

Дівчата розбиваються на два гуртки. Один утворює коло, .. а другий.. намагається прорвати коло (І. Кочерга);

* Образно. Макс скоса зиркає на сусідів: хе, радість нарештіи прориває всі гатка сумнівів і бурним потоком підхоплює понаполохувані душі геніїв (В. Винниченко);

// перен. Переборювати, знищувати те, що обмежує чию-небудь свободу, самостійність.

Проривати перешкоди цензури.

4. перев. док., безос., перен., розм. Несподівано висловити свої почуття (звичайно після тривалої мовчанки).

І тут її раптом справді прорвало. Вона насувалась на мене, викладаючи всі причини, чому, на її думку, на ділянці її ланки не вродило (Ю. Смолич);

– Доки ти ходитимеш, зайдо нещасний? Доки ти мені більмом в очах будеш, окаянний?.. – прорвало Явдоху (І. Цюпа);

// чим. Раптово засміятися, закричати і т. ін.

Хлопця раптом прорвало сміхом... (І. Волошин).

5. с. г. Проріджувати просапні технічні культури.

Тося оглянула молоді корінці, дала порядок, на якій віддалі їх проривати, далі пройшла в другий кінець ділянки (М. Івченко);

Чисті від бур'янів вузькорядні посіви цибулі, моркви, редиски проривають вручну, що дає чимало додаткової продукції (з наук. літ.);

Густим зеленим масивом виглядає плантація моркви, її треба прополоти і прорвати (з газ.).

◇ (1) Прорва́ло не́бо, безос. – пішли сильні дощі.

Там [у Бориспільському районі] прорвало небо і все вимокло на пні (А. Крижанівський);

(2) Як прорва́ло, безос. – хто-небудь несподівано почав висловлюватися, говорити (звичайно після тривалої мовчанки).

Як він [Микола Петрович] міг розпустити свого язика! Мовчав, мовчав, і як прорвало (А. Дімаров).

ПРОРИВА́ТИ², а́ю, а́єш, недок., ПРОРИ́ТИ, и́ю, и́єш, док., що.

1. Розгрібаючи (звичайно землю або що-небудь сипке), робити заглибину, ямку прохід і т. ін.

Далі побігло [хлоп'я] до кутка, прорило в долівці ямку, положило гроші і, заривши, знову сіло коло бочки (Панас Мирний);

Уночі по той бік панельної обшивкив темних штольнях, які вони самі й прорили, товклися й пищали щурі (???Джерело);

Ще сажень, а найбільше два – і доберуться до залізних дверей. Тут пічнеться замковий фундамент, бо те, що прорили москалі, то тільки прохід попід вали (Б. Лепкий);

// Вибирати ґрунт землерийними механізмами для спорудження чого-небудь.

Прийшли машини, прорили канали, ставилася насосна станція (Б. Харчук);

Не лякав їх [голубів] скрепер рядом, Поблизу рухливий кран, Ані те, що земснарядом Проривають котлован (М. Шеремет);

– Лишається одне.. – прорити в дамбі канал і пустити по ньому воду у котлован (Г. Коцюба).

2. перев. док. Руйнівною силою води промити в чому-небудь прохід, заглибину тощо (про річку, струмок і т. ін.).

Прорив собі тут Дніпро глибоку ложбину [улоговину] і бистро, сердито рине проміж високих скель, похилих над водою (О. Стороженко);

Під час війни дерев'яна обшивка водозливу струхлявіла, і весняні води прорили під містком прірву (С. Добровольський);

Рівчак був далеко. Його прорила дощова вода, й з кожним роком він робився глибшим і страшнішим (В. Підмогильний);

У нас його [провалля] звуть ще “стінкою”, бо дуже крутосхиле: потоки з Писаревого лісу прорили (Григір Тютюнник).