1. Словник української мови у 20 томах

пророгація

ПРОРОГА́ЦІЯ, ї, ж.

1. Право глави держави (монарха або президента республіки) відстрочувати засідання парламенту.

У ІІ-І ст. до н.е. у зв'язку з розширенням римської держави, зростом кількості провінцій пророгація стала регулярною процедурою (з навч. літ.).

2. У міжнародному праві – договірне визначення підсудності.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пророгація — пророга́ція іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. пророгація — -ї, ж. 1》 Право глави держави (монарха або президента республіки) відстрочувати парламентські сесії. 2》 фін. Продовження терміну платежу. 3》 У міжнародному праві – договірне визначення підсудності, суперечок по зовнішньоторговельних угод. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. пророгація — (англ. рrоrоgаtіon) відстрочка засідань парламенту за рішенням глави держави; у міжнародному праві – договірне визнання підсудності. Економічний словник
  4. пророгація — пророга́ція (від лат. prorogate – продовження, відстрочка) право глави держави (монарха або президента республіки) відстрочувати парламентські сесії. Словник іншомовних слів Мельничука